Тодішня норма видобутку на одного шахтаря складала 7 тонн, Стаханов перевиконав її в 14 разів і видобув аж 102 тонни вугілля. Подвиг простого донбаського хлопця моментально рознесли усі радянські газети. Стаханов моментально став героєм. Його ім'я не сходило з газетних передовиць. в Кремлі героїчного шахтаря вітав сам Сталін, на честь гірника-рекордсмена заснували робітничих рух, який назвали - стаханівським.
Та правда про подвиг, яку оприлюднили лише у 80 роках на хвилі гласності, виявилася геть непривабливою. Стаханов дійсно вирубав 102 тонни вугілля за зміну, та в цьому йому допомагала ціла бригада гірників. Інші шахтарі кріпили тунель, відгрібали відпрацьоване вугілля та відправляли його нагору. Тобто насправді за подвигом стояла ціла ланка гірників, про яку нікому нічого не розповіли.
Єдиний, хто виступив проти брехливого подвигу - директор шахти Заплавський - отримав 10 років колонії і помер у одному з радянських концтаборів. Стаханова після трудового подвигу перевели в Москву.
Герой соціалістичної праці не зміг втримати велетенську вагу популярності, яка впала на нього, і почав вести розгульний спосіб життя. Стаханов страшно пиячив, при цьому ставав героєм різноманітних кримінальних історій. Та всі проблеми шахтаря вирішував Сталін, який дуже його любив.
Своє падіння з владного олімпу Стаханов переживав дуже сильно і топив горе у горілці. Помер герой соцпраці на 72 році життя, перебуваючи у психіатричній лікарні, де його безуспішно намагалися вилікувати від хронічного алкоголізму.