З одного боку, певні речі, які робить держава на наші гроші, є бажаними або навіть необхідними, але, з іншого боку, вони мають свою ціну, переважно у вигляді сплачених податків – і так для кожного виборця.

Обходитися зовсім без держави навряд чи буде в наших інтересах: хоча деякі економісти-теоретики стверджують, що це найкращий спосіб, але реальні країни, де держави фактично немає (як-от Сомалі) є надто непривабливими місцями для нормального життя. І так само непривабливими були і є нечисленні країни, де держава перерозподіляє геть усе (сьогодні лишилася тільки одна така держава – КНДР).

Тож між цими двома крайнощами має бути оптимум; але знайти його важко, особливо зважаючи на низку чинників, які спонукають до роздмухування державних витрат. Фіскальна ілюзія посідає серед них важливе, якщо не чільне, місце.

Коли виборцям здається, що "державні гроші" надходять із якогось стороннього джерела, то вони охоче підтримують тих політиків, які обіцяють їм "підтримку національного виробника", "допомогу" всіх видів, грандіозні капітальні проекти, "створення робочих місць" та дають інші привабливі обіцянки, які неможливо виконати без збільшення видатків бюджету.

Зазначимо, що виборці часто підтримують такі витрати навіть попри те, що насправді вони особисто при цьому тільки втрачають. Пересічні громадяни навіть не замислюються щодо своїх уподобань, вони погоджуються з власного невігластва – адже це, буцімто, "державні" гроші, їх не шкода!

Ми з Вами платимо чималу ціну за таке поблажливе ставлення наших співгромадян до державних видатків: зайві 10% перерозподілу через бюджет "з'їдають" близько одного відсотка щорічного зростання. Здається, небагато – але за десятиліття зростання, наприклад, у середньому на 3% річних, країна стає на третину багатшою; а якщо це було б 4%, то добробут зріс би вже у півтора рази.

Тож навіть той, хто виграв від збільшення перерозподілу – виграв тільки тимчасово: сьогодні та на пару років уперед; а потім і він починає втрачати порівняно з тим, що було б без такого збільшення.

Читайте також: Чому українці платять по 2 копійки з кожної заробленої гривні у Нафтогаз?