Новий Бухарест чи обіцяне членство в НАТО: чого чекати від історичного саміту у Вільнюсі

Україна подала заявку на членство в НАТО ще 30 вересня 2022 року. Відтоді було чимало заяв від лідерів Альянсу, проте саме на саміті в литовській столиці НАТО має узгодити єдину позицію та дати відповідь на заявку України. Про те, що можуть запропонувати у Вільнюсі та як це вплине на нашу державу – читайте в матеріалі 24 Каналу.

До теми Столтенберг назвав рішення, яке ухвалять на саміті НАТО у Вільнюсі

Очікування України від саміту НАТО

Напередодні саміту лідери НАТО проводять переговори та консультації щодо того, що саме вони можуть запропонувати Україні. Водночас наша держава вже неодноразово наголошувала, чого саме ми чекаємо на саміті у Вільнюсі.

Зеленський, Стефанчук та Шмигаль підписали заявку на вступ до НАТО 30 вересня 2022 року / Фото Офісу Президента

Зараз в Україні триває повномасштабна війна і вступ нашої держави до НАТО під час протистояння означав би, що Альянс погоджується вступити у війну проти Росії. Цього західні лідери не хочуть.

Прийняти воюючу країну до Альянсу навіть на умовах того, що щодо неї певний час не буде застосована Стаття 5 – політичне самогубство для НАТО, яке може показати його слабкість.

Хоча союзники обговорювали й інші варіанти, про які ми розповімо далі.

Офіційний Київ розуміє, що вступ до НАТО під час війни малоймовірний. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що ми не розраховуємо на вступ до НАТО під час війни, адже очікувано, що цього не може відбутися. Однак, на саміті НАТО у Вільнюсі, Україна очікує чіткі сигнали про те, що ми неодмінно станемо членами Альянсу, а також отримаємо дорожню карту й підтримку від партнерів на цьому шляху.

Під час війни ми хочемо отримати чіткий сигнал, що ми станемо членами НАТО,
– підкреслив президент.

За кілька днів до саміту глава держави відзначив, що зараз ще немає остаточного результату, який Україна може отримати у Вільнюсі.

Віцепрем’єрка з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина в інтерв'ю "ЄП" відзначила, що Україна очікує на запрошення до НАТО під час саміту, однак якщо цього не станеться, то доведеться змінювати стратегію. Рішення у Вільнюсі запустить низку процесів, і якщо Україну не запросять до Альянсу, то офіційний Київ буде змушений змістити фокус уваги з питання вступу на питання гарантій безпеки.

Тобто якщо ми маємо відстрочене рішення або неухвалене рішення у Вільнюсі щодо членства України в НАТО, це означає, що саме гарантії безпеки тоді є основними. Тому очевидно зміщуються акценти,
– пояснила Стефанішина.

Водночас віцепрем'єрка підкреслила, що членство України в НАТО є найдешевшою гарантією безпеки. Крім того, Стефанішина переконана, що навіть якщо у Вільнюсі лідери НАТО не запросять Україну до Альянсу, ми неодмінно станемо його частиною у майбутньому.

Можливо чи не зовсім: чи може Україна зараз стати членом НАТО

Перед союзниками зараз стоїть не просте завдання, тому тривалий час країни НАТО обговорювали свої подальші дії та те, яке ж рішення ухвалити щодо України, адже як ми вже відзначали, просто прийняти воюючу країну до Альянсу, це рівноцінне вступу у війну проти Росії, чого НАТО точно не прагне.

Ще у травні видання The New York Times опублікувало матеріал, в якому йшлося про 2 основні варіанти того, що можна запропонувати Україні.

• Перший передбачає виведення відносин між Україною та Альянсом на новий рівень без надання членства. Для цього Альянс може надати Україні статус повноправного члена, а не запрошеного учасника Ради Україна – НАТО. Цей статус дозволив би українській стороні за потреби скликати зустрічі та організовувати консультації з іншими членами Альянсу і відкриває нові сфери для співпраці з перспективою членства.
• Інший же варіант цікавіший. За даними ЗМІ, союзники обговорювали перспективу використання "німецького сценарію". Тобто прийняти до НАТО частину України, а після деокупації територій прийняти повністю. У цьому контексті партнери опиралися на досвід Західної Німеччини, яка в 1955 році стала частиною НАТО, а після падіння Берлінської стіни та об'єднання країни, Східна Німеччина автоматично стала частиною Альянсу.

Територія Німеччини, позначена зеленим кольором, стала членом НАТО в 1955 році

Та все ж цей варіант має і багато критиків та й його реалізація залишається незрозумілою.

Річ у тім, що в 1955 році ФРН та НДР існували як дві визнані незалежні держави й не перебували в стані війни. Тут же ситуація інша – у нашій країні війна, а майже 20% території досі в окупації.

Карта бойових дій в Україні / DeepState

ЗМІ тоді не розкривали варіанти реалізації цього плану.

Тобто за яким принципом в такому разі довелося б обирати, яка частина України буде в НАТО, а які ні? Наприклад, чи увійде до НАТО Чернігівщина та Сумщина, прикордоння якої щодня обстрілює Росія? Чи стане частиною Альянсу Миколаївська область, 3 населені пункти якої на Кінбурнській косі досі в окупації? А як щодо Дніпропетровської області, адже щодня Росія обстрілює Нікопольський район?

Крім того, такий варіант означав би свого роду легітимізацію поділу України, адже варто зауважити, що росіяни вже проголошували анексію АР Крим, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

Народна депутатка Катерина Бобровська назвала такий варіант малоймовірним з огляду на те, що ситуація України та ФРН зовсім різна. Та й не факт, що умовні США чи Німеччина погодяться на таку перспективу.

Для нас стоїть питання, по-перше, відвоювання своїх територій. Давайте не будемо заганяти себе в ілюзії. Я ставлюся скептично, зважаючи як США – приклад, за яким слідуватимуть інші країни і німці не готові нам сьогодні показати будь-які формати членства в Альянсі,
– відзначила депутатка.

Потрібні не слова, а дії: як уникнути Бухареста 2.0

15 років тому в Бухаресті вже відбувався історичний для України саміт НАТО. Тоді наша держава та Грузія отримали запевнення, що в майбутньому ми станемо членами Альянсу, але це жодним чином не було підкріплено – ні Плану дій щодо членства, ні конкретних термінів країни не отримали.

Річ тоді була в тім, що тодішні канцлерка Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі не хотіли йти на конфронтації з Кремлем, який не дуже хотів втрачати зони впливу на пострадянському просторі. Та це мало трагічні наслідки – після саміту першою під удар потрапила Грузія, на яку напала Росія.

Через 6 років така ж доля випала й Україні. Що в одному випадку, що в іншому, Кремль не покарали за ці злочини, тому Владімір Путін вирішив, що і повномасштабна війна зійде йому з рук.

Саркозі, Путін та Меркель / Фото AP

Тому цього разу Україна й бажає отримати конкретні сигнали, а не просто слова. Потрібна конкретика. Наприклад, за день до саміту лідери НАТО таки погодили перше конкретне рішення щодо України – ми вступатимемо до Альянсу без ПДЧ.

Відсутність ПДЧ у процесі вступу України – це суттєве скорочення шляху до Альянсу, адже тоді, фактично, залишається тільки процедура ратифікації відповідного протоколу після його підписання. Тут уже питання тільки в часі та політичній волі партнерів.

Однак головним завданням зараз для союзників стає те, як би не повторити саміт у Бухаресті, не розчарувати Україну та дійти загальної згоди щодо подальших дій. Очевидно тільки одне – щоб не було Бухаресту 2.0, потрібні не тільки слова, але й конкретні дії, яких власне Україна очікує від партнерів.

Яка позиція членів НАТО щодо України

Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що союзники можуть надати запрошення Києву щодо вступу, коли узгодять, що умови членства України відповідають необхідним потребам. Тобто рішення про вступ України відбуватиметься за принципом одностайності та зараз потребує згоди 31 держави.

Напередодні саміту 22 члени Альянсу документально засвідчили підтримку вступу України, підписавши спільні декларації. Мова йде про:

• Словаччину;
• Польщу;
• Литву;
• Латвію;
• Естонію;
• Фінляндію;
• Норвегію;
• Ісландію;
• Канаду;
• Данію;
• Німеччину;
• Чехію;
• Румунію;
• Чорногорію;
• Словенію;
• Італію;
• Нідерланди;
• Бельгію;
• Францію;
• Іспанію;
• Болгарію;
• Португалію.

Президент Туреччини Реджеп Ердоган під час візиту Володимира Зеленського до Стамбула також відкрито підтримав членство України в Альянсі, заявивши, що наша держава на це заслуговує. Проте декларації між Україною та Туреччиною підписано не було.

Водночас декларацію підписала також Швеція – країна, яка, ймовірно, стане 32-им членом Альянсу, оскільки зараз очікує ратифікації протоколу про вступ з боку Угорщини та Туреччини.

Документально прагнення України ще не підтримали Албанія, Греція, Північна Македонія, Люксембург, США, Велика Британія, Хорватія та Угорщина.

Здебільшого західні лідери виступають за те, щоб Україна стала частиною НАТО не під час війни, а після її завершення. Водночас президент США Джо Байден напередодні заявив, що Україна ще не готова до членства.

Я не думаю, що вона (Україна – 24 Канал) готова до членства в НАТО. Я не думаю, що в НАТО існує одностайність щодо того, чи вводити Україну в сім'ю НАТО зараз, у цей момент, у розпал війни. Але я думаю, що передчасно говорити, закликати до голосування зараз... Тому що необхідно виконати інші вимоги, включаючи демократизацію та деякі інші питання,
– заявив Байден цими днями.

Колишній представник Державного департаменту США Курт Волкер різко розкритикував заяву Байдена, заявивши, що це не Україна не готова до вступу в НАТО, а Альянс не готовий прийняти Україну.

Хто справді може стати каменем спотикання у цьому процесі – Угорщина, з якою відносини в України зараз доволі напружені. Зокрема, причиною того є те, що Будапешт часто підіграє Кремлю, закликає припинити військову допомогу та блокує важливі для України рішення, вимагаючи скасування санкцій проти угорського OTP Bank як міжнародних спонсорів війни.

Однак окремої уваги варта позиція Литви. Раніше президент Гітанас Науседа країни публічно заявив, що Литва, як учасниця Альянсу, залишає за собою право ветувати підсумкову резолюцію, якщо вона не відповідатиме її інтересам. Якщо Вільнюс справді піде на цей крок, лідерам НАТО доведеться наново провадити процес переговорів, аби дійти згоди, оскільки саміт не може завершитися без підсумкового документа.

Зеленський їде не для протоколу: які рішення ухвалять на саміті

Питання присутності президента Володимира Зеленського на саміті довгий час зависало в повітрі, аж поки 10 липня цей факт не підтвердив генсек НАТО Єнс Столтенберг. Український лідер прибуде на саміт 12 липня.

Напередолні в Офісі Президента відповідаючи на питання про те, чи прибуде глава держави до Вільнюса, наголошували, що Володимир Зеленський не поїде для протоколу, а за реальними кроками та важливими рішеннями. З грудня минулого року це головна стратегія закордонних візитів президента, починаючи від рішення США про надання ЗРК Patriot після візиту президента до Вашингтона, закінчуючи поверненням командирів "Азовсталі" з Туреччини після візиту до Стамбула.

Під час пресконференції у Вільнюсі Столтенберг пообіцяв пакет рішень для України. Цей пакет вперше був представлений у Осло на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО й досі переюбуває на стадії узгодження. Тому всіх деталей Генсек НАТО не розкрив, однак окреслив головні елементи.

Я висунув відповідний пакет, в який входили три елементи. Перший – це програма практичної підтримки – для того, щоб забезпечити повну оперативну сумісність між українськими силами та силами НАТО, щоб наблизити Україну до НАТО. Другий – це створення Ради Україна – НАТО. Це платформа для проведення консультацій і спільного прийняття рішень. І третє – це скасувати потребу у тому, щоб існував План дій щодо членства. Таким чином, процес приєднання України до НАТО буде без етапу ПДЧ,
– розповів Столтенберг.

Та остаточний пакет ще не схвалений і дискусії тривають. Тому остаточних рішень варто очікувати вже під час саміту.

Що можна сказати з упевненістю – на саміті лідери НАТО підтримають Україну в той чи інший спосіб і запевнять у готовності надавати допомогу стільки, скільки це буде потрібно та можуть виділити пакет фінансової підтримки військових потреб нашої держави.

Також вже майже точно можна сказати про те, що Україна вступатиме до НАТО без ПДЧ. Однак більш конкретні кроки ми побачимо тільки під час самого саміту, який без сумніву стане історичним. Питання тільки в тому, в якому сенсі.