Українське суспільство в ідеальному світі
Орієнтовно ветеранів в країні може бути понад 1 мільйон осіб, а разом з членами сімей – це вже близько 3 мільйони наших громадян.
Читайте також Не до катастрофи: лобісти закону 5655 ніяк не вгомоняться
Для того, щоб побудувати ефективну систему їх підтримки, треба активно працювати вже зараз. Адже повага, пошана і подяка ветеранам за внесок у боротьбу за незалежність країни має втілюватись саме у тому, наскільки ефективною буде система соціальної підтримки. Міністерство ветеранів формує політику у цій сфері, Мінсополітики надає частину соціальних послуг і виплат. Але ми разом є партнерами місцевих громад і громадських організацій у побудові такої системи
Це відбувається тому, що у нас є така презумпція: будь-яка виплата, обіцяна державою – це вже є соціальна гарантія. А як можна порушувати соціальні гарантії? Зі свого боку громадяни звикли, що ніякої підтримки насправді немає і все, за що вони можуть битися – це за чергову гривню допомоги.
За таких умов ключова філософія нашої команди – змінити цю систему. Я дуже рада, що у нас є широке поле підтримки: у парламенті, зокрема у профільному комітеті, та в усіх міністерствах. Ми прагнемо нарешті побудувати систему соціальної підтримки, в якій фокус буде на соціальних послугах.
Коли людина потребує підтримки від держави, ми спочатку аналізуємо: якою має бути ця підтримка. Можливо, це має бути допомога психолога чи, наприклад, допомога у працевлаштуванні або медіація внутрішніх конфліктів у родині. Вже тільки в критичних ситуаціях, якщо родина справді неспроможна подолати фінансові кризи, держава втручається також і через фінансові інструменти.
В ідеальному світі нашої команди українське суспільство – це суспільство людей, які мінімально залежать економічно від держави, від соціальної допомоги і можуть максимально забезпечувати себе фінансово. За системи, яка поки що діє, людина, яка поранена на війні, просто отримає невеликі виплати і буде викинута з життя.
За системи, яку ми будуємо, ця людина, отримає своєчасну реабілітацію, за потреби – якісний протез, психологічну допомогу, допомогу в тому, щоб повернутися до ринку праці та якісного незалежного життя через всі можливі інструменти.
Цікаво Чому світ не відправляє в Україну рятувальників і чи є тут зрада
Що ми робимо прямо зараз? Перше: будуємо систему кейс-менеджменту. Ми всі знайомі з тим, як відбулася реформа медичної галузі: є сімейні лікарі – первинна ланка медицини. Своєю чергою ми будуємо систему первинної ланки соціальної допомоги. Ми навчаємо фахівців із соціальної роботи чи, в нашому професійному сленгу – кейс-менеджерів, людей, завданням яких буде мати зв'язок із кожною сім'єю ветерана та безпосередньо з ветераном.
Хто і як працюватиме з ветеранами
Відповідно до пропозицій, які ми направляли до Міністерства у справах ветеранів, кейс-менеджер отримуватиме номер телефону ветерана в день демобілізації і на другий день дзвонитиме щодо його потреб. Далі, залежно від того, яка потреба у конкретного ветерана, фахівець спрямовуватиме запити до профільних органів та фасилітуватиме всю подальшу роботу.
Паралельно з навчанням кейс-менеджерів ми обговорюємо, кого найкраще набирати на ці посади. Приміром є концепція "рівний – рівному", проте фахові ветеранські спільноти говорять, що це не завжди оптимальний варіант.
Також працюємо над реформою системи оплати праці кейс-менеджерів, щоб мати змогу залучати дійсно вмотивованих людей. Будуємо систему електронного кейс-менеджменту – створюємо базу даних з інформацією про всіх громадян, зокрема про ветеранів.
Ми сфокусувалися на запровадженні кількох соціальних послуг, які наразі реалізуються як пілотні проєкти. Перша послуга – це соціальна адаптація. Вона відбувається наступним чином: військовослужбовець та його сім'я певний час перебувають у відпочинковому закладі, де, крім відпочинку, працюють із психологом, щоб знайти механізми, як повернутися до гармонійного життя. Про подальшу підтримку в реалізації цього проєкту ми активно говоримо і з міжнародними партнерами, і з українським бізнесом.
Рекомендуємо Поплутали з контрнаступом: налякані окупанти бояться кожного руху ЗСУ
Наступна соціальна послуга – це патронатний супровід військовослужбовців. Цей проєкт ми реалізуємо спільно з Міністерством оборони України у п'яти відібраних бойових частинах. У патронатні служби бойових частин ми додаємо соціальних працівників. Адже вони дивляться на військовослужбовця не як на бойову одиницю з функціоналом, а як на людину з її потребами.
На цей час ми навчили близько 500 соціальних працівників та побачили проблему дефіциту фахівців такого спрямування, особливо таких, які мають досвід роботи з ветеранами. Швидко масштабувати потрібну кількість людей, які зможуть працювати з нашою ветеранською спільнотою – наш окремий виклик. Одна з моделей, яку ми розглядаємо – це залучення соціальних працівників та кейс-менеджерів із частковою зайнятістю.
Чому чинне законодавство не підходить сучасним ветеранам
Третій наш флагманський проєкт – створення мультидисциплінарних команд у лікарнях. Як зазвичай будується система підтримки військовослужбовців, які отримали поранення чи каліцтво? Спочатку ти лежиш в медичному закладі, з тобою говорять лікарі. Після цього ти маєш отримати статус інвалідності. Ще після цього з тобою починають працювати щодо надання протеза, який тобі потрібен. При цьому весь цей час немає ні психологічної, ні соціальної підтримки, ні соціальної підтримки.
Щоб змінити це, зараз у 17 пілотних медичних закладах сформовані мультидисциплінарні команди, у складі яких не тільки лікарі, але й соціальні працівники, психологи, протезисти, ортезисти. Мета – максимально скоротити час, який буде потрібен державі для того, щоб надати військовому всю необхідну підтримку.
Зауважте Ви де? Як світ закрив очі на катастрофу в Україні
За системи, яка поки що діє, поранена на війні людина отримує невеликі виплати. За системи, яку ми будуємо, ця людина отримає своєчасну реабілітацію, якщо треба, – якісний протез, психологічну допомогу, допомогу в тому, щоб повернутися до ринку праці і якісного незалежного життя через всі можливі інструменти.
Законодавство, яке писалося для ветеранів, яким було по 60 – 70 років, передбачає пільги у вигляді субсидій на житлово-комунальні послуги, пільгового виходу на пенсію та пільгового проїзду у громадському транспорті. Ми не можемо скасувати це законодавство, бо воно важливе для людей, які отримали статус ветеранів десятки років тому. Але нам дуже важливо зробити законодавство, яке відповідатиме потребам наших ветеранів нових.
Цим молодим людям не потрібні пільги на ЖКГ. Головне, що їм потрібне – це повага та індивідуальний підхід у вирішенні персональних проблем. Саме над цим ми працюємо.