У Європі немає місцевих видів папуг. Однак кілька домашніх розселилися після того, як втекли від господарів або були випущені навмисно. Одними з таких є Myiopsitta monachus, яких називають папугами-ченцями (монахами) або квакерами. Як виявилось, вони мають унікальні способи спілкування залежно від того, де вони живуть, пояснив провідний автор дослідження Стівен Тіндел.
Дивіться також Учений каже, що медоносні бджоли страждають у вуликах, створених людьми
Результати
Папуги-монахи родом з Південної Америки і зараз живуть у величезних кількостях у кількох країнах Європи. Оскільки інвазивний вид поширився Європою лише нещодавно і не проходив у цій місцевості тривалого еволюційного шляху, то вони є ідеальним об'єктом для вивчення того, як один і той же вид змінюється, залежно від місцевості.
- Як зазначили вчені, здебільшого діалекти відрізняються частотами всередині кожного крику, які людям дуже важко почути й розрізнити.
- При цьому в межах одного міста жодних відмінностей у "мові" папуг відзначено не було. Дослідники вивчали особин, які жили в різних парках, на відстані одне від одного і, ймовірно, ніколи не пересікалися. Але їхня "мова" була однаковою.
- Різницю почули тільки серед популяцій з різних міст.
Це дає змогу зробити висновок, що сама місцевість, у якій ці птахи проживають, вплинула на їхнє спілкування. Оскільки зазвичай один і той же вид має однакові засоби й методи спілкування, можна зробити висновок, що їхні діалекти розділилися вже після прибуття у європейські міста.
Це свідчить про те, що діалекти виникли в результаті пасивного процесу – птахи, копіюючи [інших] птахів, роблять невеликі помилки, і тому міста поступово стають відмінними одне від одного,
– пишуть учені, але все одно не відкидають імовірності, що вони були відмінними від самого початку.
Дослідники також не виключають, що діалекти також можуть формуватися в результаті активного процесу, який допомагає птахам у соціальній комунікації, наприклад, у розпізнаванні товаришів по групі. У парках папуги-ченці живуть у гніздах, які сильно скупчені. Дослідники вважають, що в цих менших соціальних одиницях можуть існувати вокальні відмінності, такі як сленг. "Ми вважаємо, що діалекти можуть використовуватися для спілкування між членами гнізд, як пароль", – додають автори статті, які надалі планують з'ясувати, як індивіди вчаться один від одного.