На заклик відгукнулося чимало: гості завзято лупцювалися із бувалими січовиками у лаві та в окремих двобоях - боротьбі за шапку та врукопаш. Кажуть, відчули неймовірне задоволення та омолодилися.
“Де можна ще в нашій державі так вільно набити морду, щоб тобі нічого не було? Це як підтримання форми, це на кожне свято. У нас на Україні до Катерини ІІ, яка все це заборонила, це було постійно, це було національні свята. І священики приймали участь: одівали кожушки і лупились”, - розповідає козак Руслан Калиняк.
“Це, взагалі-то, відчуття єдності. Тут є, на мій погляд, сама лава - це ідеальна гармонія, індивідуальна і громадська”, - вважає президент “Всеукраїнської федерації “СПАС” Олександр Притула.
Є чим пишатися й народним майстрам. Їхні вироби на різдвяну тематику також в центрі уваги. У кожного - своє бачення Різдва та його традицій. Та християнські переважають. Олена Сірко 10 років вишиває ікони хрестом та бісером. Один витвір - займає до місяця часу. Головне, аби думки були добрі. І ікони оживають.
“Улюблена - Святий Миколай. На неї йде рівно 33 000 хрестів”, - каже майстриня Олена Сірко.
Тілесну та духовну гармонію козацького Різдва доповнили народні танці та співи. І знову лава на лаву: слідами пращурів у бій пішла малеча, гартувати дух та здобувати славу.