В той час як Глушков тільки здобував вищу освіту, термін "кібернетика" мав абсолютно негативне забарвлення, мовляв, це наука гнилого буржуазного світу, що намагається перетворити людину на додаток до машини. Як тільки Кремль швидко змінить риторику після скинених на Хіросіму та Нагасакі ядерних бомб – Штати разюче переганяють їх у технічних розробках.
Потрібно було негайно створити програмне забезпечення для підводних човнів, розрахунку траєкторії руху ракет та ворожих літаків.
Залишилося знайти унікального кібернетика. І от з’явився ідеальний кандидат: університет закінчив екстерном за 2 роки, а в 32першим у світі сенсаційно вирішив п'яту проблему Гільберта і захистив на основі цього докторську дисертацію. Сумнівів не залишалось – у свої 33 роки Глушкова переводять до Києва. З цього моменту столиця стане епіцентром усіх ком’ютерних новацій у Радянському Союзі.
Читайте також: Маїм Бялік – суперзірка з українським корінням
1962 року команда презентує машину широкого призначення "Дніпро", ще за рік ЕОМ для інженерних розрахунків "Промінь". Середня швидкість обчислень тоді становила 1000 операцій додавання або 100 операцій множення за хвилину.
Та це була тільки розминка. У середині 60-х учений береться вдосконалювати малі машини і на світ з’являється комп’ютер Мір. Лише уявіть – операційна пам’ять становила всього 4 Кілобайти, але швидкість обрахунку зросла до 200 операцій за секунду. 1967 року на виставці в Лондоні, де демонстрували "МіР-1", її придбала американська фірма ІВМ (ай-бі Ем), яка тоді була постачальником майже 80% обчислювальної техніки для США та Європи. Це, до речі, перший випадок в історії, коли американські розробники купили радянський комп’ютер.
А вже за 2 роки вийде удосконалена модель "МІР-2" з дисплеєм, що виводив на екрані проміжні й кінцеві результати обчислень. Середня швидкодія машини становила 12 тисяч операцій за секунду.
Партійне керівництво було в захваті, адже, окрім пришвидшених обрахунків, Радянський союз отримав комп’ютеризовану систему повітряної оборони.
Єдиний, хто не поділяв цієї ейфорії, був сам Глушков. Це була лише невелика частина того, на що спроможна кібернетика. От взяти хоча б ідею ввести автоматизовані системи управління підприємствами. Було очевидно: зведення усіх даних зробить виробництво ефективнішим. Учений персонально виступав з лекціями на підприємствах, у міністерствах, писав статті в газети. Але все було марно. Директори заводів боялися змін. Єдиний, хто з часом наважився – Львівський завод "Електрон". І вже незабаром країну накриє справжній бум на комп’ютерні системи автоматизації.
Була і ще одна ідея. Роз’їжджаючи заводами, спілкуючись із директорами Глушков бачив – економіка працює недолуго. Планове управління веде країну у прірву. А от якщо б на кожне підприємство, міністерство поставити комп’ютери та об’єднати їх так, щоб усі дані зводились в один центр – і там оброблялись. Цю ідею висунув ще у 1963 році і... нічого. Кремль впирався. Пропозицію відкинув спочатку Хрущов, потім і Брежнєв. У країні, де реальні показники постійно замовчували, де потрібно було хвалитися про перевиконання планів п’ятирічок, не могли допустити, щоб з’явилися правдиві цифри. Тому відмовили, мотивуючи тим, що нововведення надто дороге. Якби все вдалося – ми могли б мати перший прообраз мережі Інтернет.
Глушков настільки вірив у цю ідею, що не здавався до останніх днів. За місяць до смерті написав велику статтю в газету "Правда", де ще раз переконував у потрібності мережі. Помер науковець у 58 років від раку. Десятки ідей так і залишились тільки в його голові.
Читайте також: Юрій Гогоці – найвпливовіший науковець сучасної України.
Учений розробляв алгоритми, за якими комп’ютер міг би розуміти людську мову, запевняв, що одного дня з’являться електронні гроші, а замість паперу ми користуватимемось "електронним блокнотом". Вірив у те, що перебуваючи в будь-якому місці планети, людина зможе викликати з гігантських комп'ютерних мережевих баз даних будь-які тексти, зображення і відео.
Це був учений, який перетворював фантастику на реальність.