Крім того, наразі у російському інформаційному просторі доволі яскраво видно, як так звані "військкори" зціплюються у сварках з кремлівськими пропагандистами, починаючи відкрито критикувати російську владу. Які наслідки може мати конфлікт між "воєнкорами" та пропагандистами у Росії – читайте у матеріалі 24 Каналу.
Цікаво Остаточно розв'язані руки: що буде після "перемоги" Путіна та чого чекати від виборів у Росії
Російські "військкори" гинуть через критику влади
Російський "військовий кореспондент" Андрєй Морозов, який оприлюднив великі втрати російської окупаційної армії під час багатомісячних штурмів на Авдіївку, 21 лютого 2024 року загинув за незрозумілих обставин.
Кремлівські ЗМІ повідомляють, що Морозов нібито наклав на себе руки. Однак його друзі та колеги підозрюють нечисту гру Москви, вважаючи, що його смерть була спланована через публікацію інформації, яка суперечила пропагандистській тактиці Кремля.
Андрєй Морозов критикував дії російської влади / Фото надані 24 Каналу
Наразі підтвердженням теорії самогубства є залишена Морозовим записка, в якій він засуджує корумповану державну систему і висловлює свою відмову бути її співучасником, називаючи ці причини рушійною силою свого рішення накласти на себе руки.
Однак у низці загадкових подій друга версія набуває все більшої підтримки.
Так, 5 лютого Іван Сєчін, 35-річний син генерального директора "Роснефти" Ігоря Сєчіна, трагічно пішов з життя через буцімто "раптовий відрив тромбу". Після передчасної смерті Сєчіна-молодшого Леонід Невзлін виступив у соціальних мережах з коментарем: "Сьогодні я дізнався, що Ігор Сєчін щойно втратив сина. Того самого, який сфабрикував проти нас всю цю роздуту і криваву справу".
Ця заява стосується фальсифікації документів у 2003 році, що спричинила фінансову суперечку між російським урядом і ЮКОСом, провідною російською нафтовою компанією.
Однак у низці загадкових подій друга версія Одинадцять днів потому сталася ще одна разюча подія: Олексій Навальний, відомий політичний опонент Путіна, загадково помер під вартою. Такі інциденти не є рідкістю в Росії, де триває боротьба за владу між військовими й політичними елітами, особливо між групами, пов'язаними з ФСБ і ГРУ.
Пропагандисти і "військкори" нападають одне на одного
У серії подій, що відбулися в січні-березні, кремлівські пропагандисти здійснили "напади" на "військкорів", які служать в російській окупаційній армії. Ці інциденти є яскравими прикладами боротьби за владу, що розгортається в постпутінській Росії.
Один з таких інцидентів стався на початку січня, 2024 року коли відома російська пропагандистка Юлія Вітязева, відома як ведуча телепрограм на телеканалі "Соловйов Live", випустила відео про інформаційну гігієну. У відео Вітязева назвала "військкорів", "неперевіреними особами", а їхню інформацію - "неперевіреною". Це привернуло увагу військових кореспондентів.
9 грудня проросійський колаборант, який підірвав управління СБУ в Одесі, Владімір Грубник опублікував пост-відповідь, відстоюючи честь блогерів-воєнкорів та звинувачуючи команду провідного путінського телевізійного пропагандиста Соловйова у систематичній брехні.
Владімір Грубник не став "миритися" з образами "військкорів" / Фото надані 24 Каналу
Через 6 днів виник конфлікт між Кірілом Федоровим, ведучим програми "Федоров Live" на пропагандистському каналі "Соловьев Live", і блогером, відомим як автор блогу "Fighterbomber".
Суперечка виникла через публікацію блогером фотографій, на яких зображені наслідки удару української ППО по російському літаку Іл-22. Обмін образами між Федоровим і блогером став точкою розбіжностей, підкресливши безперервне ідеологічне зіткнення між кремлівськими пропагандистами і "військкорами".
Конфлікт між Кірілом Федоровим і "Fighterbomber" / Фото надані 24 Каналу
Цей конфлікт, що свідчить про зростання напруженості, додатково підживлюється занепокоєнням щодо некомпетентності та корумпованості російського командування, а також великими втратами, яких зазнають окупанти на лінії фронту в Україні.
Підлив олії до вогню і відомий російський пропагандист Владімір Соловйов. Він робив суперечливі заяви у своїй телепрограмі "Повний контакт" на телеканалі "Соловйов Live".
Російський пропагандист закликав до арешту і ув'язнення військових кореспондентів, які демонструють кадри знищеної російської техніки. Ця заява викликала негативну реакцію і критику з боку військових блогерів.
Відповідь російського блогера-воєнкора на слова Соловйова / Фото надане 24 Каналу
У Росії сваряться між собою еліти
Трагічна смерть Андрєя Морозова, яка, за деякими припущеннями, могла бути вбивством, замаскованим під самогубство, привернула увагу до тривалого конфлікту, пов'язаного з переслідуваннями з боку Юлії Вітязевої та Армена Гаспаряна. Ситуація загострилася до критичної точки перед передчасною смертю Морозова.
Навіть після його смерті зневажливе ставлення до військкора тривало доти, доки кремлівські державні пропагандисти не змінили свою тактику дезінформації громадськості та військової пропаганди.
Перший скриншот демонструє першу реакцію російської пропагандистки Юлії Вітязєвої. Інший – роботу за новою методичкою / Фото 24 Каналу
Але навіть попри це, кремлівські пропагандисти продовжують атакувати російських військових блогерів. 3 березня Борис Яковенко, ведучий військово-пропагандистського шоу "Утро Z" на "Соловйов Live", виступив з нищівною критикою телеграм-каналу "Два майори", назвавши їх "двома мародерами".
Крім того, Яковенко засудив усіх "воєнних блогерів" як "паразитів, які наживаються на жертвах наших солдатів". Попри критику, "Два майори" вирішили не реагувати на зауваження Яковенка, тоді як інший військовий блогер опублікував суперечливий пост у відповідь.
Телеграм-канал "Два майори" також взяли участь у відстоюванні прав "військкорів" / Фото надане 24 Каналу
Таким чином можна зробити висновок, що у Російській Федерації зростає напруженість у відносинах між військовими, ЗМІ та політичними угрупованнями, що викликає побоювання потенційних нових конфліктів.
Існують припущення, що це може призвести до подальших загадкових смертей або самогубств людей, які виступали проти офіційного наративу Кремля про війну.
Російська еліта гостро усвідомлює, що термін перебування Путіна при владі добігає кінця, що спонукає до боротьби за владу і вплив у рамках підготовки до постпутінської епохи. Поки конкурентні угруповання борються за контроль, "своя" війна, яка забрала життя майже півмільйона російських солдатів за останні два роки, стикається з невизначеним майбутнім.