Туніс піднявся на протест після самоспалення вуличного торговця
Туніс піднявся на протест після публічного самоспалення у грудні 2010 року вуличного торговця фруктами, чиї товари конфіскувала влада. Це збурило ще ряд подібних інцидентів і поховання часто перетворювалися в демонстрації протесту.
Безробіття, корумпованість та авторитарність влади (23 роки країною керувала одна людина), придушення опозиції - усе це стало наслідком жасминової, або ж фінікової революції, що тривала декілька місяців.
"Протести наростали від протесту проти беззаконня поліції. Саме дії поліції спровокували початок протестів в Тунісі. Масове застосування насильства тільки за допомогою сил безпеки та поліції навряд чи змогло би зупинити протестувальників", - розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данілов.
За даними ООН, в результаті жорстоких сутичок загинуло понад дві сотні осіб, понад півтисячі - поранені. Порахували і фінансові втрати революції - понад півтора мільярда євро. Президент Тунісу Бен Алі втік з країни на власному літаку.
"Туніська революція пройшла досить цікаво і швидко. Я був би дуже радісний, якби в нас пішло туніським варіантом. Тому що там, по суті, президент країни, коли зрозумів, що не в його силах, він просто сів у вертоліт і полетів. Це було повстання середнього класу, який відчув, що він не може вирости в цій такій авторитарній системі, де всі місця зайняті соціальні", - каже військовий експерт Олександр Палій.
Результат революції в Єгипті - відставка уряду та Президента
Революція в Єгипті - це серія вуличних демонстрацій з січня до лютого 2011 року. Результат - відставка уряду, а потім і президента Хосні Мубарака, який перебував при владі тридцять років. Як і в Тунісі, головною причиною народних хвилювань стало тридцятирічне керування країною одним кланом, неможливість для опозиції реалізувати власні амбіції, а також безробіття.
"Демократично обраний президент, власне, чомусь подумав, що він тепер може впроваджувати тільки інтереси тієї частини суспільства, яка проголосувала за нього, ігноруючи абсолютно іншої частини суспільства. Що, власне, і привело його до краху. На відміну від Єгипту в нас немає досвіду, на щастя, участі Збройних Сил у внутрішніх конфліктах", - зауважив співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.
Як і в Тунісі, на початку єгипетських протестів відбувалися публічні самоспалення. 17 січня студент спалив себе перед будівлею єгипетського парламенту. Тут революцію теж називали "Твіттерною", "Молодіжною", "Революцією пірамід". Криваві протести у Єгипті обернулися трьома сотнями загиблих.
"І на Близькому Сході і в Україні це протест, звичайно, проти авторитаризму. Саме середні класи в таких революціях антиавторитаритарних бачать перспективи для себе. До суспільства, в якому працюють соціальні ліфти, де ти можеш зробити кар’єру в залежності від своїх здібностей, а не статусу, а не блату, зв’язкам родинним якимось, належності до якоїсь родини", - каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данілов.
У Туреччині протести спричинила забудова парку
Цьогорічні народні повстання в Туреччині стартували в травні і згорнулися в серпні.
"Почалося з того, що хотіли забудувати сквер, а скверів в Стамбулі є дуже мало. І сквер невеличкий. І це центр міста. Хотіли побудувати черговий торговий центр. Тому громадськість вийшла. Її розігнали. Громадськість знову вийшла. Її знову розігнали. Через кілька днів почали з’являтися заклики до зміни влади. Тут є велика подібність з тими подіями, які відбувалися в Україні. Тобто люди вийшли через ту проблему. Тобто через непогодження з діями влади", - вважає директор Українського інституту міжнародної політики Ростислав Томенчук.
Активісти в Туреччині розкладали табір в парку, аби не допустити його знищення. Але поліція час від часу нападала на мирних людей. Вони знову збиралися на площі, поліція діяла жорсткіше: застосовувала сльозогінний газ, в хід йшли водомети, арешти та обшуки помешкань активістів. В результаті сутичок з поліцією четверо загинули, майже вісім тисяч отримали поранення. Поліція затримувала журналістів та лікарів, які надавали допомогу пораненим. Одним з журналістів був росіянин Аркадій Бабченко
"Два водомети стояли. Звичайні водомети. Я їх почав фотографувати. Підійшли якісь люди в цивільному одязі, починають хапати за руки. Потім прибігла спецслужба. У дворі затягли, трошки побили - по ногах вдарили, в пах вдарили. Після чого відвезли в госпіталь, після чого відвезли до буцегарні. І почали заводити на мене кримінальну справу по шпигунству на користь Росії і по нападу на співробітників поліції", - розповів російський журналіст Аркадій Бабченко.
Організація Міжнародна амністія тримає на контролі справу людини, яка постраждала під час турецької революції від дій поліції. Це був звичайний перехожий, який проходив повз парк і не брав участі у протесті.
"На нього напали поліцейські, вони жорстоко його побили, вони викололи йому око і вони кинули його помирати у вогні, тобто він просто дивом врятувався. Знову ж таки, це дуже нагадує ту ситуацію, яка сталася з розгоном Майдану, коли наша міліція, українська, використовувала надмірну силу", - каже виконавчий директор Amnesty International в Україні Тетяна Мазур.
Росіяни почали гуртуватися з грудня 2011-го
Громадяни Росії в протестних настроях почали мобілізуватися з грудня 2011-го року, після виборів в Держдуму Росії. Масові політичні виступи продовжувалися під час передвиборчої президентської кампанії. 4 березня 2012 року Володимир Путін офіційно переміг в першому турі.
Учасники протестних акцій заявляли, що вибори супроводжувалися порушенням законодавства і масовими фальсифікаціями. Одним з основних гасел мітингів був: "Ми за чесні вибори!", а символом протесту - біла стрічка.
Марш незгодних на Болотній площі 6 травня завершився сутичками з правоохоронцями - співробітники ОМОНу, аналог українського "Беркуту", жорстко розігнали мирних демонстрантів і за півгодини з`явилася кримінальна справа. Троє учасників отримали реальні тюремні терміни, 17 - досі під арештом. Михайлу Маглову вдалося уникнути арешту, бо виїхав з країни. Каже, порівнювати російський та українській протести не варто, а от результат може бути однаковим
"Якщо зараз ситуація в Україні .. протест спадатиме, і в підсумку громадян, які протестують, розженуть, то поява так званої "майданної справи", загалом, вже очевидна. Якщо слідчі Генеральної прокуратури України не вміють фабрикувати справи, то я думаю слідчий комітет Росії їм чудово допоможе і навчить, як це робити. Не секрет, що спецслужби України та Росії останні кілька років досить активно спільно працюють. Цьому було підтвердження історія з Леонідом Развозжаєвим, якого викрали в Києві і таємничим чином вивезли через два кордони. Це говорить тільки про тісну співпрацю ФСБ і СБУ", - учасник протестів на Болотній площі Михайло Маглов.
Україна на порозі суттєвих змін, - експерт
Революційні паралелі країн світу з українським Євромайданом можна провести не лише в частині народного повстання, висловлення незгоди з діями влади. На думку Олександра Палія, Україна сьогодні теж стоїть на порозі зламу.
"Медведчук, Клюєв, Сівкович - це все так звана фракція ФСБ в українському парламенті. Ця агінтура іноземна - вона готова піти у ва-банк. Вона буквально готова залити Україну кров'ю для того, щоб утримати її в орбіті Москви. І за це будуть платитися великі гроші і Януковичу, і режиму. І я вважаю, що цю загрозу можуть зупинити тільки українські патріоти, українці в силових структурах", - каже військовий експерт Олександр Палій.
Практично всі експерти наголошують, що у разі, якщо компромісу між владою опозицією та громадою не буде знайдено за столом переговорів, ймовірно, що і Україні не уникнути силового сценарію.