Наручні годинники остаточно прийшли на зміну кишеньковим лише після Другої світової. Відтоді годинник – ледь не обов’язковий аксесуар як для чоловіків, так і для жінок. До слова, більшість механізмів виходили саме з-під жіночих рук.
Читайте також: Згадати Все. На чому слухали музику
Радянська промисловість давала широкий вибір годинників. Щоправда, більшість виробів, зрештою, як і вся техніка, що виходила з конвеєрів країни рад, були копіями західних аналогів. Доволі якісними, але все-таки копіями.
У мене протягом початкового етапу моєї роботи була така мрія потримати в руках "Ролекс", не кажучи вже про ремонт. Хоча б подивитися. Стільки ми про нього чули. А виявилося, що я "Ролексами" займався мало не протягом всієї моєї трудової діяльності. Тому що все це виявилося у буквальному сенсі копіями,
– розповів дипломований годинникар Михайло Шишков.
При тому, що в Союзі годинники випускали масово, а працювало більше 15 спеціалізованих заводів, в Україні виробництва не було. Поставляли лише комплектуючі.
Разом з тим, радянські годинники ніколи не були в дефіциті. Ну хіба що крім певних моделей типу "Електроніки-5". Варіанти були на будь-який смак і гаманець.
Що означала кількість камінців і навіщо годиннику кварц – дивіться у програмі.