Попри залізну завісу і всюдисущу радянську пропаганду, у Союз все-таки потрапляли артефакти західної культури: платівки з рок-музикою, фірмовий одяг, модні журнали.
На Заході багато було туристів. Їхали через Львів поляки, чехи. І польські були журнали, і югославські.
Звісно, хотілося виглядати, як тамтешня молодь. Найкрутішим і відповідно найбільш цінним предметом гардеробу вважалися джинси. Неодмінно сині, обов’язково потерті і лише американські: Lee, Wrangler або Levi's.
Читайте також: Згадати Все. ЛАЗ: автобус-рекордсмен
Хочеш дістати імпортні речі? Для цього треба знати потрібних людей. Коштувало це все шалених грошей, та й торгівля така була нелегальною. По суті – кримінал. Щоби виглядати "струйово", доводилося вмикати винахідливість.
Але у Радянському Союзі вирізнятися з натовпу – справа небезпечна. Ловити на собі здивовані, а часто осудливі, погляди перехожих – це ще півбіди, нетиповий зовнішній вигляд міг обернутися виключенням з інституту чи звільненням з роботи. Та й у школі через довге волосся проблем не оберешся.
Радянська ідеологія нещадно критикувала й висміювала хіпі, протиставляючи їх образу зразкового громадянина країни рад, будівельника комунізму. Тож на побутовому рівні про хіпі сформувалося приблизно таке уявлення: "Це такі придурки, яких цікавлять лише – секс, наркотики та рок-н-рол. Вони нічого не хочуть робити просто тому, що вони нероби", – згадує Олена.
Про історію львівських хіпі, проти яких так боролася радянська влада – дивіться у програмі.