Для порівняння місячна зарплата простого робітника становила якихось 6 карбованців. На власному ринку збуту українцям було тісно, тож солодкий товар експортували в Англію, Німеччину, Норвегію і навіть Китай.
Те, що справи йшли прекрасно, свідчить хоча б той факт, що яхта “Іоланда”, яка належала сім'ї Терещенків, була найдовшою приватною яхтою у світі - 127 метрів.
Як би не зростали статки цукрових магнатів, на працівниках не економили. У казармах, де вони жили, були кухні, пральні та лазні, а неподалік зводили лікарні та школи. Сезонні робітники, які прибували на завод здалеку, щоденно отримували із загальної кухні один кілограм хліба та 400 грамів м’яса.
Уже перші бізнесові успіхи йшли паралельно з благодійною діяльністю. У рідному Глухові вони побудували 4 навчальні заклади, банк, заснували безкоштовну лікарню та щороку відраховували на її утримання 2% зі своїх прибутків. Загальна сума пожертв на рідне місто склала близько двох мільйонів карбованців — величезні кошти як на ті часи. Києву дісталося ще більше.
Та краху сімейному бізнесу завдасть прихід більшовиків до влади. Збанкрутілі цукроварні Терещенків 1917 року перейшли до Російського торговельно-промислового банку.