Каталізатором возз’єднання розірваної навпіл країни стало падіння Берлінської стіни — страхітливого символу "холодної війни" та поділу Німеччини. До кінця 1989-го року між ФРН та НДР діяв кордон особливо ускладненого режиму.
Утім, кількість охочих залишити соціалістичну Німеччину невпинно зростала. Кордон для втікачів відкрила Угорщина. Аби врегулювати ситуацію, що ось-ось могла вийти з-під контролю, східна Німеччина дозволила своїм громадянам виїжджати на Захід.
Після зміни влади у Німецькій Демократичній Республіці активізувалися протести. Люди вимагали реформ, відставки уряду та виступили за свободу слова. У східнонімецькому Лейпцигу зібралася півмільйонна демонстрація.
Втім, керівництво у Москві не поспішало наділяти східних німців жодними свободами. Обіцяло примарні зміни. Та про об’єднання країни – жодного слова.
Передумовою створення єдиної німецької держави стали парламентські вибори у НДР у березні 1990 року. Тоді з впевненою перевагою перемогу здобули східнонімецькі християнські демократи.
За два місяці обидва уряди розділеної Німеччини підписали договір про створення єдиного економічного простору. На територію Східної Німеччини зайшла німецька марка.