Безумовно, ми маємо незліченну кількість відкриттів місцевого значення. Однак є й такі, які відіграли велику роль для всієї планети. У рамках спецпроєкту "33 моменти гордості" до Дня незалежності України 24 Канал розповідає про 5 знахідок, які вплинули на вивчення давньої історії людства і навіть змінили уявлення про деякі її етапи.
Дивіться також Так нас впізнає світ: ремесла, що стали візиткою України
Найдавніші свідчення існування людей у Європі
Варто почати з одного з останніх великих відкриттів, яке отримало небагато згадок в українській пресі, але є вкрай важливим для розуміння історії всього людського виду. У березні 2024 року українські археологи виявили найдавніші з відомих свідчень присутності людей у Європі, зокрема кам'яні рубила часів палеоліту (періоду, що тривав від 2,6 мільйона років тому до 10 500 років тому).
Відкриття зробили в осадових породах археологічної пам'ятки Королево, що за заході країни. Низка кам'яних знарядь, як кажуть науковці, була виготовлена не сучасною людиною, а, ймовірно, видом Homo erectus 1,4 мільйона років тому.
Археологи додають, що інші види людини покинули Африку задовго до Homo sapiens, які зробили це близько 270 000 років тому. Ті види, яких зараз вже не існує, мігрували з Африки до Євразії щонайменше 1,8 мільйона років тому.
Артефакти зроблені в олдованському стилі – найпримітивнішій формі людських знарядь праці. Свого часу вони були залишені на дні водойми й поховані річковими наносами. Коли ж води на цьому місці вже не лишилося, місцевість продовжило заносити пилом, який нагромаджувався шар за шаром. Тисячоліття потому артефакти врешті-решт були виявлені працівниками кам'яного кар'єру.
Територія майбутньої України лежала на шляху міграції стародавніх людей / Фото Shutterstock
Ця знахідка не лише фактично переписала історію міграції людських видів, а й дозволила зробили кілька важливих висновків про наших далеких предків. Наприклад, той факт, що Homo erectus змогли виживати в новому для себе регіоні, де клімат більш мінливий і холодний, ніж в Африці, свідчить про те, що ранні види людей були поведінково більш гнучкими у своїх адаптаціях, ніж вважалося раніше.
Скіфи та їхні скарби
На території, на якій існує сучасна Україна, колись жило багато народів, зокрема кімерійці, сармати та готи. Однак скіфи, мабуть, є найвідомішими й найпомітнішими, адже вони залишили після себе знамениті в усьому світі золоті вироби.
Скіфи з'явилися на цих землях приблизно у VII столітті до нашої ери. Вони захопили Кімерію, а самих кімерійців асимілювали, надовго ставши панівною силою в регіоні.
Скіфи досягли чималого розквіту, про них писав навіть давньогрецький історик Геродот, завдяки якому ми маємо трохи свідчень про ці войовничі племена з багатою культурою.
По собі скіфи лишили численні кургани, розкидані по всій території України. У них археологи знаходять золоті вироби, зброю, кінську збрую, предмети побуту та інші цінні речі, які свідчать про багатство і могутність скіфських царів. Відомі численні випадки, коли скіфського воїна ховали разом із конем.
Але для українців особливе місце в цій історії посідає знамените скіфське золото. Це велика колекція древніх артефактів – загалом близько 2000 предметів, виявлених археологами на теренах України. Насправді не все, що називають "скіфським золотом", зроблене саме з цього дорогоцінного металу. Це швидше збірний образ, який позначає колекцію знахідок, серед яких є й вироби з дерева, кераміки та металів.
Пектораль із Товстої Могили / Фото Wikimedia
Багато з цих артефактів знайдені на території Криму, але найцінніші пам'ятки походять з материкової України. Головними експонатами в колекції вважаються скіфський золотий шолом, золоті мечі, нашийна гривня, застібка у вигляді дельфіна і, звісно ж, вишукана пектораль. Це складний виріб із золота, прикрашений рельєфними сценами з життя скіфів, що дозволяє краще зрозуміти їхню культуру та суспільний устрій.
Динозаври
Пропонуємо продовжити подорож набагато далі в минуле й поговорити про динозаврів. На жаль, з ними нам не так пощастило, оскільки в часи, коли вони існували, більшу частину території нинішньої України вкривала вода. Інтерактивна карта, яка дозволяє подивитися, де було конкретне місто в різні періоди часу, показує, що від 120 до 60 мільйонів років тому регіони планети, де в майбутньому існуватиме Україна, були морем.
Тим часом вимерли ці стародавні тварини 65 мільйонів років тому. Тож лише частина з довгого періоду існування динозаврів (а це майже 190 мільйонів років) припала на появу суші на деяких територіях майбутньої України. Це забезпечило дуже обмежену кількість скам'янілих решток цих істот порівняно з іншими регіонами Землі.
Однак навіть за цих умов нам все ж є чим похвалитися:
- Так, науковці кажуть, що деякі представники динозаврів жили на території сучасної Київщини та в Криму. Півострів, наприклад, став місцем знахідки решток підводних іхтіозаврів та плезіозаврів. Здебільшого від них лишилися лише зуби та окремі кістки хребта. Повних скелетів немає.
- Також у Криму жили динозаври, з назвою яких є деяка плутанина. Рештки у 1934 році знайшла Гертруда Вебер поблизу Бахчисараю. У 1945 році радянський вчений Анатолій Рябінін назвав їх Orthomerus weberi, описуючи вид на основі елементів задніх кінцівок. Згодом назву дещо підкорегували: оскільки Вебер була жінкою, то термін змінили на Orthomerus weberae – це виправлення здійснили аж у 1995 році. Попри це, пізніше російський палеонтолог-любитель Роман Уланський неофіційно присвоїв виду назву Riabininohadros на честь Анатолія Рябініна. Оскільки його публікація не відповідала вимогам Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, термін спочатку не приймали в науковому світі. Однак у 2020 році інші росіяни, Лопатін та Авер'янов, опублікували цю назву офіційно, і тепер наукові джерела визначають Orthomerus weberae як Riabininohadros, або "гадрозавра Рябініна". Про цих тварин відомо, що вони пересувалися на чотирьох ногах і були трохи вищі за людину.
Riabininohadros у порівнянні з людиною / Фото Нобу Тамура/Wikimedia
Зайве казати, наскільки важливою є для науки кожна знахідка, яка стосується динозаврів, якою б дрібною вона не була. Це дозволяє скласти детальну картину минулого планети й зрозуміти ключові особливості різних епох.
Київська Русь
Знову повертаємось у менш віддалене від сьогодення минуле – у часи існування Київської Русі. Це ціла епоха, тож важко виділити якусь конкретну археологічну знахідку, яка б охарактеризувала весь той період.
- Археологи знайшли й розкопали залишки князівських палаців, храмів, соборів, ремісничих майстерень, житлових будинків та багатьох інших будівель, що дають уявлення про економіку, розвинену культуру та духовність, а також побут людей.
- Ми також маємо численні предмети: кераміку, зброю, одяг, прикраси, знаряддя праці, предмети побуту, посуд, атрибути правителів, фрески, мозаїки та величезну кількість інших речей, знайдених у різних куточках України.
Київська Русь була феодальною державою, монархією. Вона існувала впродовж IX – XIII століть і не охоплювала всіх нинішніх територій України. Однак її кордони постійно змінювалися. Основним населенням країни були нащадки східнослов'янських племен, але також проводилась активна експансія й асиміляція сусідніх народів.
Будучи однією з найсильніших держав свого часу, Київська Русь відігравала провідну роль у творенні історії та формуванні карти Європи й світу, оскільки надзвичайно тісно взаємодіяла з іншими державами, в тому числі й через укладання династичних шлюбів (так звана "шлюбна дипломатія"). Сьогодні ми всюди бачимо сліди цієї середньовічної держави, тож вивчення її історії є ключовим для нашого самоусвідомлення й розуміння того колосального впливу, який вона спричинила як мінімум на вигляд нашого континенту.
Межиріцька стоянка
Ще один стрибок у часі – цього разу в 15 тисячоліття до нашої ери. Межиріцька стоянка – це пізньопалеолітична стоянка мисливців на мамонтів, розташована в селі Межиріч в Канівській громаді Черкаської області.
Вчені знайшли 4 житла, для побудови яких використали рештки десятків мамонтів, упольованих, ймовірно, поблизу. Зрозуміло, що це також свідчить про той факт, що на території майбутньої України мешкали мамонти – і було їх набагато більше, ніж динозаврів.
Загалом тут було нараховано сотні кісток, серед яких, наприклад, 95 нижніх щелеп, 42 черепи, 11 плечових кісток, десятки бивнів, 30 лопаток та близько 40 трубчастих і тазових кісток, що були розташовані над цокольною частиною споруди, 55 стегнових кісток, 47 хребців та інші.
Реконструкція Межиріцької стоянки / Фото Wikipedia
Поруч із першою стоянкою згодом виявили другу. Ця споруда була набагато біднішою, оскільки тут було розміщено по колу тільки 18 черепів.
На завершення
Звісно ж, це далеко не повний перелік усіх археологічних та палеонтологічних відкриттів, які мають значення за межами України. Можна згадати також знахідки решток неандертальців (Крим та Львівська область), археологічний комплекс "Ольвія", Херсонес, Трипільську культуру та інші свідчення того, що нинішні українські території завжди були на чільних місцях у потоці світового прогресу та людської історії.