Як не дивно, але відкриття чудо-ліків XX століття Флемінг зробив завдяки своїй неохайності. На його робочому столі завжди панував хаос. Якось він на кілька днів залишив лабораторію, а коли повернувся, то побачив, що в ємності з бактеріями золотистого стафілококу виросла колонія цвілевих грибів.
Внаслідок руйнування клітин колонії бактерій навколо цвілевих грибів стали прозорими. Флемінг виділив активну речовину, яка й викликала руйнування бактеріальних клітин та назвав її пеніциліном. Згодом дослідив, що речовина є нетоксичною, проте перешкоджає росту чималої кількості хвороботворних бактерій.
“В історії з пеніциліном цікаво було спостерігати за реакцією не тільки вчених, але й громадськості, коли вони дізналися, що сталося відкриття не просто хороших, а дуже хороших ліків. Цей препарат допомагає контролювати небезпечні хвороби, як то пневмонія, сифіліс, інші інфекційні захворювання. Люди усвідомили, що вони можуть жити в кращих умовах, ніж це було, скажімо, в 30-х роках. У післявоєнних час, в період становлення сфери охорони здоров'я, повної зайнятості, пеніцилін давав надію на безпечніше життя”, - розповів куратор музею медичної науки Робер Бад.
У 1944 році Флемінга посвятили у лицарі, однак він досить скромно оцінював своє відкриття. Оскільки вважав, що отримати ліки з пеніциліну буде дуже важко. Його роботу продовжили Ернст Чейн та Говард Флорі, які розробили методи очищення пеніциліну. У 1945 році Флемінг, Чейн та Флорі були удостоєні Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини.
Випадкове відкриття та виокремлення Флемінгом пеніциліну у вересні 1928 року започаткувало величезну фармацевтичну індустрію з виробництва ряду антибіотиків, які допомагають боротися з багатьма небезпечними хворобами. Хто ж міг припустити, що неохайність та цвілеві грибки врятують світ?