Устим Голоднюк був бійцем 38-ї сотні Самооборони Майдану, хлопець загинув 20 лютого, йому було лише 19 років. На Майдані він був починаючи з листопада і став одним із тих, хто постраждав від дій Беркуту 30 листопада. Щойно рани загоїлися, юнак повернувся до побратимів, боротися за Батьківщину. 20 лютого куля снайпера залишила Україну без ще одного героя. Справу Устима продовжив його батько.
Чоловік працює волонтером у Штабі Національного Спротиву в місті Збараж. Допомагає бійцям збиратися на Схід. Вчить, як правильно користуватися амуніцією.
Він дає напутнє слово і жартує. "Вернутися живими, без подряпин, броніки не поцарапати, віддамо в армію", – каже батько українського героя.
Чоловік розповідає про людей, які допомагають їхньому штабу.
Забігла дівчинка перед закриттям, поставила дві коробки з медикаментами дефіцитними, які потрібні на передовій і, не сказавши прізвища, втекла. Розшукуємо через пресу, щоб подякувати. Канадійці, італійці передають нам кошти. Невеликі, але, по копійці, і ми купуємо бронежилети, випробовуємо їх, – розповідає волонтер.
Каже, наші командири не мають досвіду в війні.
Деякі наші командири за 23 роки стали вже генералами і пішли на пенсію, не бачачи війни. Тобто досвіду немає, вони ще вчаться воювати. Але є бойовий дух. Один з бійців до щенячого визгу радів бронежилету, хоч і б\у, але йому сподобався. Це для нас найкраща нагорода – коли хлопці задоволені, дзвонять, дякують, – каже батько героя Небесної сотні.