"Бавовни" в росії буде ще більше, а Донецьк і Луганськ мають впасти: інтерв'ю з Подоляком

Про ракетні удари по Кривому Рогу, ДТП Володимира Зеленського, підступні дії від генсека ООН Антоніу Гутерреша, провали окупантів на війні та як росія осоромилася із власною зброєю – розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу. Він, зокрема, дав чітку відповідь, чи загрожує підняття води в Інгульці контрнаступу ЗСУ на Херсонщині.

До теми Коли закінчиться війна: що про це кажуть Україна, росія, Захід та історія

Ракети на Кривий Ріг: росія хотіла психологічно вдарити по Зеленському

Не в змозі дати собі ради на полі бою, загнана в кут, росія наробить ще багато шкоди. Спочатку були удари по Харківській ТЕЦ, а 14 вересня вчинила черговий терористичний акт і вдарила по гідротехнічних спорудах у Кривому Розі, щоб затопити місто. Шукати логіки у діях путіна не варто. Він мститься усім українцям за те, що ми існуємо. Але Кривий Ріг – це рідне місто президента.

По-перше, логіка у діях путіна присутня. Це певний тип логіки терористичної держави, яка хоче довести світові, що з нею треба спілкуватися. Путін не полишає тези про те, що росія – це імперія зла, якої треба боятися і йти на поступки. Це важливо зрозуміти для того, аби ми не мали жодних ілюзій, що з росією буде просто. Світ і наші партнери ще не ухвалили для себе остаточне рішення надати Україні якомога більше військової допомоги, щоб ми якомога швидше припинили існування цієї імперії.

По-друге, Кривий Ріг – це рідне місто Володимира Зеленського. Президент України, який побував в Ізюмі, демонструє зовсім інший тип управління та відносин між державою та суспільством в Україні. Це разюча різниця із росією. Тому удари по Кривому Рогу були спрямовані на те, аби психологічно вдарити по президенту. Це все продумана тактика і стратегія. Чим далі, тим більше ми будемо бачити справжнє обличчя російської федерації.

Візит в Ізюм був вкрай ризикованим

Ми з затамованим подихом спостерігали за візитом президента в Ізюм. Адже це місто розташоване за 10 кілометрів від лінії фронту. Також за цим спостерігали і в росії. У росіян палало від того, що їхня армія нічого не вдіяла. Мовляв, чому не можна вдарити по Ізюму у той час, коли там перебуває Президент України? І водночас окупанти завдали ударів по Кривому Рогу, де Зеленського у той час не було.

Росіяни дезорганізовані, не здатні сконцентруватися і швидко щось зробити. Адже у росії усе зламано з точки зору технології управління, зокрема в армії та на передовій. Те, що росіяни не можуть швидко ухвалювати рішення, – дуже добре для України. Будемо сподіватися, що так буде і надалі.

До того ж це психологічна історія. Росія у прямому ефірі показала, що вона готова вбивати лідерів суверенних країн. Російські пропагандисти говорять про це відкрито і, як маніяки, закликають знищувати конкретних людей. Мовляв, давайте вб'ємо президента, який виграв вибори демократичним шляхом.

Візит в Ізюм – це безстрашний крок президента України. Він має велике психологічне значення для українців та армії. ЗСУ бачать, що президент дійсно поруч. Він це демонструє постійно. Це також важливо для військового управління, аби ще раз показати єдність між військовим командуванням і політичним керівництвом України. Адже пан президент є також Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Важливо Росія всюди залишає по собі смерть, – Зеленський відреагував на моторошну знахідку біля Ізюма

На відміну від багатьох, президент перебуває в "оперативці". Він дуже чітко розуміє, що, де і як відбувається. Щодня відбуваються Ставки Верховного Головнокомандувача. Тому президент приїжджає в Ізюм, оскільки вважає, що це – частина великого плану, і він має бути поряд з тими, хто цей план втілює в життя. Це має дуже позитивний вплив на наше суспільство і підвищує моральний дух українців. На фоні усього, що відбувається упродовж майже 7 місяців війни, дуже важливо показувати такими кроками, що держава – стійка, і у росії немає жодних шансів.

З іншого боку, це вщент деморалізує не тільки російську пропаганду та усю мережу цих "Z-людей", а й російську армію. На мою думку, з точки зору безпеки візит в Ізюм був вкрай ризикованим. Але у нас такий президент.

Зеленський на Харківщині / Фото телеграм Zelenskiy

Поки ми не відійшли далеко від теми подорожей президента, хочу запитати про ДТП за участі глави держави.

Про цей інцидент уже достатньо детально розповіли речник президента Сергій Никифоров та міністр МВС Денис Монастирський. Це була звичайна ДТП. Це сталося пізно вночі. Автівкою, яка зіткнулася з автомобілем президента, кермувала людина, яка мала певні проблеми зі здоров'ям. Йдеться про певні стимулятори. Триває слідство, і найближчим часом ми матимемо усі результати. З точки зору здоров'я для президента ніяких загроз немає. Є лише певні матеріальні збитки.

Це трапилося на проспекті Перемоги. До речі, це дуже символічно. Я думаю, що проспект Перемоги матиме скоро зовсім інше значення.

Росія – країна-імпотент. Україна обов'язково битиме по Криму

Абсолютно з вами згодна. Не факт, що ми його перейменуємо. Але ми будемо ставитися до слова "перемога" зовсім інакше.

Якщо ж повернутися до обстрілів, які росія вчинила напередодні. Окупанти так тепер будуть вести війну і намагатися завдати нам максимальної шкоди? Чи це лише спроба відволікти увагу від фронту?

Це концептуальне питання. По-перше, росія й раніше так вела війну і буде продовжувати це робити. Окупанти збільшать кількість обстрілів критичної інфраструктури крилатими ракетами, вже не маскуючи це. Якщо раніше росіяни це робити і казали про те, що десь поряд від місця обстрілів нібито розташований військовий об'єкт, то зараз вони не намагаються нічого приховати. Вони відкрито кажуть, що завдають ударів по гідротехніці, трансформаторах, ТЕЦ, транспортних вузлах. Це зрозуміла тактика війни.

Важливо Ворог б'є по критичній інфраструктурі й готує диверсії: ЗСУ просять українців підготуватися

По-друге, ми розуміли наміри росії і готувалися до цього. Зокрема, подбали про фізичний захист певних об'єктів. Зрозуміло, що ми не можемо повністю перекрити всю дамбу. Але у Кривому Розі вже зробили все для того, аби не було підтоплення міста. Ми готові до таких атак росії. А наші партнери розуміють, що треба пришвидшити передачу Україні систем ППО і ПРО, аби таких ексцесів було якомога менше.

По-третє, росіяни такими атаками намагаються відвернути увагу від свого, як вони кажуть, "від'ємного наступу" чи "перегрупування військ з Харківського на Донецький напрямок".

Думаю, росіяни готові до нових "масштабних перегрупувань" та "від'ємних наступів" у майбутньому. Для росіян з пропагандистської точки зору важливо не те, як вони поводять себе на фронті. Адже вони вже не мають сумнівів у тому, що зазнаватимуть поразки. Окупанти радіють від того, коли завдають нам певного болю. От вбили у нас дитину, а вони вже паради готові влаштовувати. Тому для росіян важливо показувати картинки, що вони зруйнували у нас ту чи іншу станцію, аби вони могли позловтішатися.

"Ми на зовсім іншому рівні розвитку. Тому, коли ми звертаємо увагу на наших братів менших, скажімо так, людей неандертальського чи кроманьйонського типу, давайте розуміти, що це дикі люди. Це третя складова", – підкреслив Подоляк.

І четверта складова – безумовно вони, з точки зору військового керівництва, розуміють, що їм треба бити тільки по цивільній інфраструктурі, бо жодних можливостей ресурсно збільшити спроможність своєї армії у них вже немає. Це не означає, що у них взагалі немає ресурсів. На жаль, у них ще є певна кількість снарядів, вони ще довозять через Крим. Ми це все бачимо і сьогодні, на мій погляд, ключове завдання наших хлопців для того, щоб зменшити ризики, з точки зору мінімізації втрат, – максимізувати удари по польових складах росії.

Щодо "побєдобєсія" і всього того, що вчора відбувалося у соцмережах – вони тішилися, безумно раділи, що "можемо, якщо хочемо" – я хотіла б їм нагадати, що гідротехнічні споруди є й на території росії, зокрема одна недалеко від Бєлгорода.

Це гарне питання, але офіційно, безумовно, ми воюємо виключно на території України й всі втрати росіян будуть виключно на території України. Тобто ми знищимо всю російську складську інфраструктуру на нашій території, включно з Кримом. Ми вже навіть не обговорюємо, чи будемо завдавати ударів по Криму – звісно будемо, це обов'язково. Щоб виграти війну ми маємо зачистити скрізь росіян. Але, що стосується російської території, я вважаю, що поступово кількість диверсійних дій, які будуть знищувати певні споруди в росії, буде суттєво наростати. Тобто їх буде набагато більше і це буде буквально вже.

Дійсно, немає сенсу чекати. Всі ці протестні настрої поступово збільшуються, тому що в росії люди розуміють, що немає ніякої силової вертикалі й сильної держави. Тобто путін – це все пропагандистське, а насправді він нічого не контролює. І тому певні люди почнуть агресивніше проявляти своє ставлення до російської політичної еліти, саме через знищення оцих об'єктів. Я думаю вони дійсно будуть знищуватися.

На мій погляд, у росії, яка створювала про себе міф, як про країну-монстра, має бути інша дефініція. Росія – це країна-імпотент, у всіх сенсах цього слова, зокрема й у військовому.

Підняття води в Інгульці через удари по Кривому Рогу: чи завадять вони контрнаступу на Херсонщині

Так, там серце щура – великий страх в очах, але при цьому намагаються вдавати, що вони найхижіша тварина у світі. Що стосується вчорашнього удару по Кривому Рогу – Олексій Арестович сказав, що одна з причин ракетного удару по дамбі у Кривому Розі може бути в тому, щоб підняти воду в річці Інгулець і змити українські переправи, які ЗСУ звели для наступу на Херсонському напрямку.

Це може бути додаткова ціль, але перша – саме підтоплення певної кількості домогосподарств у Кривому Розі для того, щоб створити певні панічні настрої. Це перша складова, а друга – символічно вдарити саме по Кривому Рогу, щоб показати президенту Зеленському, що "бачиш, ми з тобою воюємо". Це дуже важливо на думку росіян, це психологічна складова.

Ворог вдарив по Кривому Рогу / фото з телеграм-каналу Володимира Зеленського​

Вони ж нас не розуміють, взагалі не розуміють, що таке Україна. Це дивно, але вони нас не знають. Вони завжди вважали, що ми такі ж раби, як вони. Але цього немає – ми взагалі інші. У нас інші цінності та генетика, ми інакше бачимо цей світ і інакше будемо вмирати за свободу своєї країни. На відміну від людей, які звикли жити в таборах – концентраційних чи фільтраційних. Тому вони вважають, що у такий спосіб психологічно вплинуть на президента Зеленського, на його рідне місто.

А третя складова – дійсно є певні військові задуми у росіян. Вони думають, що у такий спосіб піднімуть трохи рівень води в Інгульці й може якось вплинуть на наш контрнаступ. Це несуттєво, ми все прогнозуємо та розуміємо, завжди є альтернативи, бо відмінність української армії від російської у креативі – він у нас набагато потужніший.

До теми Пиячать на тлі військових провалів: окупанти розграбували виноробний завод на Херсонщині

Багато хто досі не розуміє, у нас контрнаступ йде не класичною фактурою. У нас немає в 3 – 4 рази більшої армії, яка контрнаступає та витісняє їх. Ні, в нас армія менша й паритет зброї таки є, але він не такий, як нам хотілося б. Бо якби він був таким, як нам хотілося, то ми практично сьогодні б закінчували війну, фіналізували її правильно. Поміж того, ми все одно йдемо вперед.

Ви ж бачите наскільки відрізняється українська армія від російської – є моралізація, професіоналізм, правильне планування, стратегічний і тактичний командирський рівень. Все це дуже важливо, і сьогодні всі в захваті від України. Я думаю нам треба продовжувати в цьому сенсі працювати.

Навіщо росіяни набирають зеків на війну

Я ще один приклад відмінності між українською та російською армією хочу навести. У мережі поширили відео, де вчора в росії зеків агітували йти та помирати. Там раптом прозвучало слово "війна", я думаю, за це може "прилетіти". Говорять, що війна, яку росія розпочала проти України, у жодне порівняння не йде з чеченськими. Кажуть, витрата боєприпасів більше у 2,5 раза, ніж у сталінграді.

Там були й перераховані гріхи, що не можна робити, якщо вони раптом підпишуть контракт – ніхто не має права відступати, підіймати руки та дезертувати. Також на цей випадок має бути дві гранати, тобто себе одразу треба принести у жертву "вєлікой магучєй расіі". І сказали, що не можна мародерити й ґвалтувати. А як же цей міф на початку, що "друга армія світу" взагалі не може собі такого дозволити?

Так, давайте послідовно. По-перше, інтенсивність війни дійсно велика – набагато більша, ніж всі могли очікувати. В Європі такої війни не було з Другої світової.

Але ж вони той темп задали.

Так, я розумію, що вони задали й ми маємо на це зважати. Тобто в росії є певна кількість ресурсів, а вони як не вміли, так і не вміють воювати якісно. Вони воюють тільки кількісно. Це дуже важливий параметр, щоб ми теж не мали ілюзій. З точки зору, що війна тяжка, і всі наші хлопці дійсно героїчно воюють, бо мають таку армію противника – це не якась армія маленької країни й у нас такий маленький регіональний конфлікт. Ні, в нас потужний цілісний конфлікт й вони будуть використовувати все, що в них є і стягуватимуть з усіх територій все, що мають, щоб воювати з нами.

По-друге, я хочу, щоб ми всі розуміли – в росії ніколи й не було професійної армії. Це взагалі завжди зеківська армія. Вони ставку роблять або на штрафбати, або на зеків, які не вміють і не хочуть воювати. Це важливо психологічно. Російська складова навіть у радянській армії, яка воювала у Другій світовій, завжди була саме ґвалтівників і мародерів. Це є філософська суть російської армії.

Там може бути певна кількість спецназу, яка воює дійсно за правилами, тому що в них вкладали певну кількість грошей, тренували й у них є психологічна витримка. Але таких ми знищили у перші тижні війни – їх практично не залишилось, тому сьогодні вони беруть увесь людський непотріб.

Вони беруть зеків саме для того, щоб створювати цей жах на полі бою, тобто ґвалтування, насилля, масові вбивства беззбройних людей та дітей, мародерство. Вони роблять ставку на тяжкі статті, не просто крадія якогось взяли і сказали: "дивись, ти молодий, тримай зброю та йди воюй". Ні, вони беруть здебільшого тих, хто сидить за вбивства, зокрема серійні. Це філософія російської армії.

Коли вони прийшли в Київську область, це не якісь ексцеси, тобто хтось один вирішив когось зґвалтувати. Ні, це було процедурне рішення, ухвалене на вищому рівні. Для того, щоб нас принизити, поставити на коліна націю та залякати, вони мали масово вбивати, стріляти у беззбройних. Вони мали саме створити цей жах, коли люди у ХХІ столітті не можуть повірити, що таке відбувається. І знаєте, чому вони це робили? Бо вони щиро вважали, що візьмуть нас за 3 дні, а потім спокійно все випалять та вб'ють свідків, бо переможців ніхто не судить, і світ буде думати, що це цивілізована армія. Так от, пан пригожин чітко показав, що це ніяка не цивілізована армія.

Я просто хочу, щоб наші партнери ці відео дивилися в перекладі й чітко розуміли з ким воює Україна і хто, якби Україна не вистояла і впала, прийшов би ґвалтувати їхніх батьків та дітей. Я маю на увазі у Франції, Німеччині, Італії тощо. Я хочу, щоб в Європі нарешті зрозуміли – треба закінчити війну на умовах України. Для цього необхідна ще певна кількість зброї. Зброя – це не просто забаганка – це математика війни. Ми хочемо, щоб наші хлопці не гинули й ми швидше закінчили війну та звільнили максимально жорстко свої території. Це ключові правила цієї війни і це ключова математика.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком дивіться на ютубі 24 каналу

Можуть бути дуже гарні новини з Німеччини щодо техніки

А що може підштовхнути Європу і наших партнерів до того, що треба надавати більше зброї? Ми всі чекаємо, що от-от почнеться ленд-ліз. Ми чекаємо на ленд-ліз чи мають бути ще якісь поставки зброї до нього?

Лендліз – це лендліз. Це одна складова програми загальної підтримки України. Ми беремо ширшу підтримку. Бо в лендліз входять лише США. А в нас багато країн, донорів, які розуміють цей тип війни. Просто, ще раз підкреслюю, завжди про це кажу, такої інтенсивності та масштабу війни ніхто не очікував, тому такої кількості накопиченої зброї, крім росії, ні в кого немає. Ну ще може у США, але в них є багато інших потреб в цій зброї.

Безумовно наші партнери хочуть допомагати. Ми хочемо, до прикладу, збільшити поставки бронетехніки з Німеччини. Це зараз ключове. Тому що ви бачили, шоб так ефективно та машстабно рухатися по контрнаступу для деблокади територій, потрібна значна кількість бронетехніки, бо швидкість висока. Бо ми не можемо пішки йти і звільняти все.

Німеччина йде до того, щоб все-таки погодитися з тим, що це дійсно важливо та потрібно для України. Взагалі треба продовжувати системно, наполегливо, з повагою ставлячись до партнерів, говорити. Перше: "Хочете швидше закінчити війну? Це тільки зброя". Друге – Україна не буде ламатися, і ми не будемо йти ні на які переговори на умовах росії. Тому не чекайте мирного дипломатичного врегулювання, як чекає ще певна ланка європейських політиків. Україна заплатила надто велику ціну за все. І ми не хочемо повторення 2014 – 2015 років. Це важливо.

Третє – ми розуміємо, що певні консервативні настрої є. Розумієте, Європа рефлексивна. Це інтелігентський простір. Там люди жили в комфорті і їм були притаманні діалогові форми врегулювання тої чи іншої проблеми. Вони війну не сприймають, як явище. Вони щиро досі не вірять, що росія може йти на такого обсягу війну. І вони досі сумніваються, що можна не діалогом працювати, а виключно силою.

Ми про це пояснюємо. але вони вважають, що діалоги – це певна можливість. Поки немає відповідальності ще такої в європейських країнах. Але ми вже наблизилися до цього.

Четверте – ми пояснюємо партнерам, що та ж сама енергетична війна. Це не війна, яка почалася з вторгнення в Україну. Ця війна планувалася набагато раніше. І вона почала працювати набагато раніше.

Бо ця вся монополія російського "газпрому". Не ми ж її створили. Не ми ж давали дозволи на "північний потік-1", "північний потік-2" і так далі. Якщо у вас сьогодні є певні проблеми з опаленням та водою, то навпаки, ми хочемо вирішити ці проблеми. Якщо ми завдамо поразки росії, то не буде ніякого диктату та монополії "газпрому". І ви зможете собі нормально працювати і жити в Європі. Це все, що ми хочемо донести і тому ми постійно й системно над цим працюємо.

Там кажуть, що пан Шольц телефонував путіну, дуже довго з ним говорив і нібито казав йому, що капітулюйте і ми дозволимо вам не те, що зберегти обличчя, але дозволимо й далі перебувати на своєму місці президента цих боліт. Таким чином намагався підвезти його до того, що перемога України не за горами. Але путін, як завжди, стоїть на своєму. Я так розумію, що він на ці пропозиції не погодився.

Тут важливо наступне. По-перше, росія точно програє, бо це неможливо, щоб вона отримала перемогу. Бо це дуже небезпечно для світу, для безпеки світу, для глобальної безпеки не лише України, але Європи.

Ви ж бачите, що поступово росія втрачає десь впливи і починаються конфлікти, які росія закладала. Вірменія, Азербайджан, Киргизія, Таджикистан. В Сирії знову починаються рухи. Іран починає брати на себе певну ініціативу. Все поступово розвалюється. Хаос наростає. Тому в такому вигляді росія точно не залишиться.

В росії потрібна буде суттєва трансформація. Думаю, що ми допоможемо цій трансформації. Будемо суттєво впливати на те, як буде виглядати політична система росії після програшу в цій війні.

Друге – дуже важливо, що Шольц абсолютно раціонально провів ці телефонні переговори. Чітко сказав, що ми бачимо, що ви робите в Україні. Ми бачимо, як ви бʼєте по критичній інфраструктурі. Ми бачимо, що у вас немає взагалі армії, як такої, яка б могла завдати військової поразки в Україні. Ми все це розуміємо й будемо допомагати Україні абсолютно точно до перемоги. Це не обговорюється. Ми хочемо, щоб ви все ж таки стали більш адекватно сприймати реальність. Будь ласка, поверніться до реальності.

Олаф Шольц / Фото РБК

Не буде більше ніяких переговорів на ваших умовах. Не буде ніякої "спеціальної операції". Ви будете юридично відповідати за той тип геноциду, військові злочини, які ви коїте в Україні. Оце Шольцу дуже важливо. Це якраз і є той психологічний злам консервативного мислення, який певний час був над Європою.

Ми це вітаємо. Це дуже важливо. Це не просто подзвонив і сказав: "Може ви там якось будете дипломатично щось вирішувати". Ні, Шольц саме так, як потрібно, сказав: "Ми все бачимо. Злочини бачимо. Наміри бачимо. Тероризм бачимо. Україну не кинемо – будемо допомагати. Ви не вистоїте".

Інша справа й це третє. Пан путін взагалі ірраціональний. Так, в нього є логіка того, що він робить, але він ірраціональний, тому що він не розуміє, що відбувається насправді. Він думає, що може все ж зламати і Україну, і Європу різними шляхами. Розтягнути нас та нашу єдність.

Я скажу парадоксальну річ. Це дуже добре, що саме такий, як пан путін, з таким інтелектом, з такими аналітичними здібностями. Він щиро вірить в те, що окуповані території дуже хотіли отримати не тільки зруйновану інфраструктуру, але й памʼятник леніну й таке інше.

Це дуже добре, що у нас такі опоненти. Не високоінтелектуальні, не високоморальні, які воюють та розуміють, що вони роблять стратегічно, тактично й так далі.

Просто фантастично, що є такий пан путін, який зламав хребет росії. Оце "все йде по плану", мені здається, що це просто фантастичний план знищення росії, яка не пройшла через покаяння в 90-ті роки, й вибудувала оцю "реваншистську неоімперію радянський союз абсурдного типу 2.0".

Усі розуміють, що російська зброя – нікчемна

Тут ще треба додати, що не Шольцом єдиним. Тут ще пан Ходжес перерахував три фактори, які ведуть до загибелі росії. Каже, що це падіння довіри до "второй армії", коли всі зрозуміли, що ніякої другої армії насправді нема, а це волоцюги, які зібрані в одну купку. Удар по економіці, хоч вони й кажуть, що заробляють й нібито нічого не втрачають, але вже сьогодні бачила дані про те, скільки втратила росія й визнала збитки від санкцій на сотні мільярдів доларів.

Це внутрішній документ міністерства фінансів росії, який вони нікому не будуть показувати, але все ж він сплив назовні. А також малонаселеність росії, тому що країна більша в 70 разів від Великобританії, а населена лише у 2 рази більше.

По-перше, дуже добре, що з'являється розуміння, що треба робити з росією після війни. Якщо вона й буде розпадатися, щоб це був керований розпад. А це буде обовʼязково, тому що там дуже багато внутрішніх конфліктів, які були загнані внутрішньо. Тобто десятиріччя вони не мали рішення.

Наприклад, північний Кавказ – там дуже багато є претензій до федерального центру. Я думаю, що в міру того, як буде слабшати росія, вони будуть випливати назовні. Там не буде кадирова, а будуть інші люди, які будуть говорити про претензії до федерального центру, тому що багатьох людей там було знищено в першій-другій чеченській війні.

Інша справа, що дискредитована не тільки "друга армія світу". Дискредитований ключовий елемент російської економіки – ВПК (військово-промисловий комплекс).

Сьогодні всі ринки розуміють, що російська зброя є нікчемною. Вона не може нічого протиставити стандартам НАТО. Тобто натівська зброя більш ефективна, більш високоточна. Саме тому всі оці закиди, що російська зброя це щось феноменальне, – вони не пройшли перевірку конкретно на полі бою. Це дуже суттєво вдарить по ключовому елементу російської економіки.

Михайло Подоляк / Фото ОП

Друге. Безумовно вони заробляють ще певну кількість грошей на вугіллі, на нафті, на газу – це зрозуміло. Але все це йде поступово до зниження. Росія мала великий ринок збуту. Гарантований ринок, фантастичний ринок. За такі ринки бʼються всі корпорації світу й всі держави світу – це Європейський Союз. Там можна було гарантовано продавати практично весь газ й всю нафту.

Але росія сама знищила для себе цей ринок. А натомість отримала інші ринки, які мають набагато складнішу логістику і будуть шантажувати росію. Перш за все, я кажу про Індію, Китай, Середній та Близький Схід, країни Африки. Росія буде інерційно втрачати все. Російська економіка і так була доволі примітивною, адже вона базувалася не на високих технологіях, а на сировинному виробництві.

Окрім того, росія закрила для своїх громадян можливість брати кредити на глобальних ринках. Ця тенденція поступово збільшується. Візові обмеження стосуються невеликої частки людей. Адже росія – малозабезпечена країна, і дуже мало людей їздять у Європу. Але все буде закрито для людей, які створювали ключовий додатковий продукт, який росія продавала на зовнішніх ринках. Це означає, що не буде можливості залучити інвестиції, отримати додаткові знання. Тобто росія самоізолювалася. Це дуже важливі параметри.

Безумовно, усе не працює так, що сьогодні ухвалили рішення, а завтра воно вже має наслідки. Але ці процеси накопичуються. Навіть якщо ми зламаємо хребет росії, вона вже не повернеться до того економічного стану, який мала після 1998 року, коли досягла процвітання на фоні падіння світових економік. Це фантастичний результат. Нам лише треба правильно закінчити цю війну.

Кантемирівської танкової дивізії вже не існує

Елітна перша танкова бригада російської армії перестала існувати на Харківщині. Цей підрозділ мав би, за версією росіян, обороняти Москву від НАТО. Однак кажуть, що у путіна є власна "кишенькова" армія, більша ніж у лукашенка. У ній плюс-мінус 150 тисяч навчених військових. Навряд чи путін наважиться відпустити їх від себе і залишитися один на один зі своїм народом. Чи справді у путіна може бути така "кишенькова армія" чисельністю 150 тисяч осіб?

По-перше, ми маємо фантастичний результат, що Кантемирівської танкової дивізії вже не існує. До речі, саме ця армія під час серпневого путчу 1991 року хотіла зачистити Москву від революціонерів. Вона вже тоді проявила себе дуже "потужно" у переносному значенні цього слова.

По-друге, я все-таки не дуже схиляюся до конспірологічних версій. Думаю, що "кишенькова армія" чисельністю 150 тисяч голів – це занадто. Звісно, певна кількість охорони у путіна є. Це спеціальні війська з великою підготовкою. Але йдеться про зовсім іншу кількість людей – від 5 до 10 тисяч, не більше. До цього числа входить не лише особиста охорона путіна, а й елементи державної охорони, яка використовується для інших людей та об'єктів.

Путін / Фото Getty Images​

Ці війська згодяться путіну для охорони того місця, де йому доведеться перебувати після того, як у росіян почнуться до нього претензії. Це сьогодні у росії ще триває психологічний процес, коли широкі кола населення не можуть повірити в події, які за 3 дні відбулися на Харківщині. Росіяни розуміють, що після 200 днів війни ЗСУ йдуть, як у нас іронізують, до "Бєлгородської народної республіки". 80% людей ще підтримують путіна і продовження війни в Україні. Вони кажуть: "У провалах російської армії винні окремі військові. Певно, шойгу та герасимов робили щось не так. Може, попов кращий".

Цікаво Путіна знову принизили: тепер його змусив чекати на себе президент Киргизстану

Але це перед світанком люди наблизилися до пана путіна. А вже зовсім скоро особиста охорона путіна буде працювати над тим, аби не допустити безпосередньо до путіна росіян, які захочуть поставити йому певні питання. Ми зможемо спостерігати це у прямому ефірі.

Потрібно, щоб Донецьк або Луганськ впав – тоді буде злам росії

Зараз на Харківщині залишилося ще 6% окупованої території. На Правобережжі Херсонщини у росіян також все менше шансів. Окупанти намагаються туди максимально перекидати особовий склад. Але чим більша щільність "другої армії світу" на тимчасово окупованих територіях України, тим нам простіше по них влучати. Питань щодо того, що Херсонська, Запорізька та Харківська області будуть деокуповані, вже ні в кого не виникає. Це лише справа часу.

У такому випадку ми повертаємося до кордонів 23 лютого, коли були лише окуповані частини Донеччини та Луганщини та Крим. Чи можливо на цьому етапі, що світ скаже нам, що варто зменшити інтенсивність війни і спробувати домовлятися з росією? Чи не змусять нас підписувати якийсь "Мінськ", "Стамбул" або будь-який інший документ?

Щодо просування наших військ, я вважаю, що потрібно обережно йти вперед, аби мінімізувати втрати. Тобто ми маємо йти вперед. Але також маємо зважати на ту кількість зброї, яка у нас є, щоб ефективно знищувати російську військову інфраструктуру – склади та інші об'єкти, щоб зменшити здатність російської армії до спротиву.

Це ключовий момент. Не треба очікувати, що ми по 8 тисяч квадратних кілометрів будемо брати кожні 2 дні. Це важливо розуміти, аби не було ілюзій. Але не має сумнівів у тому, що ми звільнимо усі наші території.

Для остаточного зламу росії треба, щоб впав Донецьк або Луганськ. Це має бути символічно, адже саме з цих міст, особливо з Донецька пішла вся ця навала. Всі кримінальні елементи говорили: "Нас тут обстрілюють, вбивають". Треба, щоб вони заплатили максимально велику ціну за те, що протягом 8 років провокували таку потужну війну. Я не враховую те, що путін у будь-якому випадку пішов би на нас війною. Це зрозуміло, адже це – єдиний мотив для виживання російської імперії саме у такому вигляді, у якому вона існує.

До теми Москва сльозам не вірить: що буде з ватажками терористів, якщо вони зможуть втекти до росії

Що стосується кордонів, немає ніяких кордонів 23 лютого. Є лише міжнародно визнані кордони 1991 року. Така інтенсивність війни чітко говорить усьому світу, що Україна буде звільняти усі території. І світ з цим погодився. Так, ще лунають окремі думки про повернення до переговорів у Стамбулі, на яких говорилося про кордони України на 23 лютого. Ні, такого не буде. Ключова річ: Україна і тільки Україна та президент Зеленський буде вирішувати, де і як ми починаємо вести переговори. Переговори, безумовно, будуть. Але ми вважаємо, що ці переговори можуть бути на державному кордоні України у повному обсязі, включно з Кримом.

Переговори / Фото DW​

Тому певні розмови можуть бути, і це може бути методом російської ІПСО. Мовляв, росія може наголошувати, що може віддати нам території, які окупувала після 24 лютого. Ні, цього не буде.

Важливо зрозуміти: якщо ми залишимо їм Донецьк, Луганськ або Крим, вони там собі тихенько "перепакуються" і знову на нас нападуть. Навіщо нам з вами залишати собі чи нашим дітям війну 2.0 з російською федерацією? Чи вже навіть 3.0 після 2014 року.

Ми цього робити не будемо. Тому принципово будемо йти вперед. Більше того, на сьогодні я бачу консенсус західних політичних еліт з приводу того, що має бути у разі фіналізації війни. Це має бути конкретний програш росії. Не всі на Заході готові артикулювати це публічно, але всі це розуміють. Також має бути повністю звільнена територія України.

Адже далі йдуть інші наслідки:

• По-перше, почнуть зникати інші кримінальні анклави російської федерації – у Грузії, Молдові тощо.
• По-друге, суттєво зменшиться інтенсивність бойових дій в інших точках світу, зокрема у Сирії, де можна буде вийти на врегулювання конфлікту.
• По-третє, складні кейси на кшталт Ірану теж отримають друге дихання, і можна буде їх вирішувати.
• Четверте і ключове – зменшиться тиск і шантаж Європейського Союзу. Таким чином знизяться суттєві парламентські можливості в ультраправих європейських партій.

"Не слухайте місцевих мерів та губернаторів – вони не мають коментувати військові справи"

Пане Михайле, ви знаєте, коли в наше життя увійшов Covid-19, мені здавалося, що я ніколи не зможу звикнути до того, що можна ходити без маски, тому що вона вже ніби приросла до нашого обличчя, ми всюди ходили з тією маскою. А тепер в мене таке відчуття, що я не можу уявити собі знову Україну в кордонах 91-го року, щоб по нас не летіли ракета зі сторони росії.

По-перше, ми – Україна. Ми можемо все в цьому світі. Ми можемо навіть те, про що інші ніколи не подумають в принципі. І ми маємо це довести. Немає неможливого для України, тому що ми юна нація. Ми сьогодні показуємо приклад того, що таке боротьба за цінності, за те, що вже давно у світі вмерло. І тому цей світ виглядає так, як він виглядає. Де є якісь маленькі карликові диктатори, які проходять і якісь правила тобі диктують. Ні, Україна зараз поверне всіх. Є справедливість. Це дійсно є.

По-друге, ми настільки адаптовані, що на другий день ми вже будемо розбудовувати країну будувати якісь заводи нові дороги, до речі, бо вони нам потрібні, нові гідротехнічні споруди. Ми будемо працювати, щоб в цю країну приїжджали інші люди з інших країн й казали: "Чекайте, у вас же тільки рік тому закінчилася війна? Як це так? Ви так виглядаєте!".

Давайте ще до наших кордонів і до лінії зіткнення. Зокрема, було повідомлення, що деокуповано населений пункт Киселівка. Причому сказав це не Генштаб, а місцевий мер чи то керівник. Він сказав: "Ми перебуваємо там, ми його деокупували. Значить ми максимально близько до Чорнобаївки, яка по факту відділяє нас від Херсона". І ми чули ці перемовини, коли кляті окупанти телефонували й намагалися з'ясувати, як їм краще здатися в полон, що з ними будуть робити, вибивали собі якісь преференції.

При цьому ті, хто перебувають у Херсоні, кажуть про те, що будуть захищати його до останнього, бо зараз будуть там такі барикади, такі капітальні споруди на в'їздах до міста. Вони там намагаються зачепитися до останнього, замість того, щоб просто вже тікати, або тріатлон вивчати, вміти плисти, бігти їхати на велосипеді, тому що якось треба буде звідти виїжджати.

По-перше, росіяни будуть втікати. Не будуть вони нічого вони там до останнього захищати. Вони не вміють захищатися. Це ключове. Вони вміють сидіти, поки в них є ще певна кількість артилерії, якою вони там на певній відстані тримають наших хлопців. Тому не треба на це звертати уваги. Звертати на це увагу має лише Генштаб або штаб планування конкретних операцій на Півдні.

По-друге, я це постійно повторюю: не треба слухати оці всіх місцевих мерів, навіть губернаторів. Не їхня справа коментувати військові справи. Я розумію, що сьогодні усі хочуть вийти й щось казати: "Дивіться, ми звільнили той населений пункт чи інший".

Не треба. Блогери, губернатори, мери ідуть собі за дужки. Вони можуть собі коментувати у себе в вузькому родинному колі. Максимум. Ключовими коментаторами всього, що відбувається на полі бою є тільки Міноборони, є тільки Генеральний штаб і є тільки Верховний Головнокомандувач.

Ми зможемо з вами в теорії говорити про щось з точки зору планування певного, без конкретики. Це все ж таки війна, правильно? Ну і таке інше. Політичний аспект можемо коментувати з точки зору, чи важливо для нас звільнити Херсон чи не важливо, чи Запоріжжя, чи зайти до Мелітополя та Бердянська з точки зору контролю над акваторією Азовського моря. Це важливо з політичної точки зору, безумовно. Ми можемо проговорити про важливість деокупації території Енергодару. Ви ж розумієте чому це важливо – щоб закінчити цю епопею з МАГАТЕ і таке інше.

Так ось три джерела надійної інформації, тільки три джерела, от після того, як вони щось скажуть, підтвердять чи прокоментують, тоді ми з вами будемо говорити про те, що відбувається конкретика. І, нарешті, ключове: на Півдні йде абсолютно прогнозована спецоперація зі звільнення території Херсонської області. Вона продумана. Опікується пан Ковальчук, опікується Генштаб, опікується президент наступом на цьому напрямку.

І, повірте мені, Херсон буде звільнено, рівно з тим, як буде звільнена Арабатська Стрілка, і ми зайдемо в Крим з декількох напрямків, як казав лукашенко. Покажемо чотири напрямки покажемо звільнення Криму.

Гутерреш хоче втягнути Україну в низку маленьких переговорів з росією

Що стосується ООН. Всі говорять про те, що на неї, звісно, чекає реформування, але чомусь кінцевим терміном називають нашу перемогу.

Це важливо. Це дійсно так. Це буде психологічний злам. Бо пан президент, я не сумніваюся, після перемоги поставить низку ключових питань щодо функціювання всіх міжнародних інституцій, які мають брати безпосередню участь у таких конфліктах, який ми сьогодні маємо. В такій війні, тим більше – в такій інтенсивності війни. Це не тільки ООН.

Запорізька АЕС / Фото Getty Images​

Але що стосується ООН. Я хочу, щоб ми з вами звертали увагу на наступне. Пан Гутерреш постійно говорить про те, що треба не зламати зернову угоду, треба не зламати певні домовленості по Запорізькій АЕС. Я хочу, щоб ви собі зафіксували, що цей пан чітко працює з точки зору втягнути Україну в низку маленьких переговорів з росією для того, щоб створити вигляд того, що ми можемо про щось домовлятися, і вийти через цю низку переговорів 1-го порядку на ключові переговорні процеси.

Треба розуміти: це не просто розмови про те, що "треба, щоб росія поставляла міндобрива, тому що світове сільське господарство буде мати певні проблеми", "треба, щоб зернова угода виконувалася – сідайте далі за стіл переговорів", "треба ще раз поговорити з МАГАТЕ, що давайте підпишемо якусь угоду".

Дивіться, який парадоксальний починається сьогодні діалог. І пан Гроссі постійно, через день практично виходить і говорить: "А давайте все ж таки зафіксуємо, що треба не обстрілювати ЗАЕС". Начебто це Україна робить!

Замість того, щоб говорити про те, що говорив пан президент Зеленський: зона демілітаризацій, відвід повністю російських військ і, якщо треба, можна завести туди блакитні каски, білі каски, егіда може бути ООН, може бути будь-якої третьої країни. Ні! Він говорить: "А давайте ви підпишете меморандум між собою, що дві сторони не будуть обстрілювати АЕС".

"Тобто: ми маємо залишити там рос війська, ми маємо дати їм можливість там закріпитися, ми маємо дати їм можливість звідти обстрілювати Енергодар, Нікополь і таке інше. І при цьому будемо вдавати: Так дивіться, є ж нормальні домовленості вже: по зерновій угоді, по ЗАЕС, по міндобривах російським. Так давайте сідайте за великий стіл переговорів. Ось що хочуть зробити оці міжнародні інституції", – стверджує Подоляк.

Я хочу, щоб ми обережно до них ставились, фіксували всі оці ініціативи і розуміли, що ці пани роблять. І тому з точки зору фіналізації війни – ви праві. З точки зору фіналізації війни однією з ключових цілей, і пан президент матиме для цього можливість, це ініціювання трансформації усіх цих міжнародних інституцій.

Ще про перемовини кілька слів, адже Bloomberg написав, що такий собі дмітрій козак нібито після початку повномасштабного вторгнення приходив до путіна і пропонував йому якісь там мирні угоди, які він нібито попередньо узгодив з Україною. Йшлося про те, що Україна буцім-то пообіцяла, що вона не буде партнером або членом НАТО і на цьому мали б домовитись. Але ж ну путін, як відомо, нічого не підписує. Поки що.

Велика конспірологія в нас досі царює. По-перше, пан путін заходив в Україну абсолютно щиро вірячи, що він її зламає за кілька днів, ви це пам'ятаєте. І як ви собі думаєте, якщо людина настільки впевнена, що через 3 дні в нього буде парад на Хрещатику, чи буде він слухати когось, хто каже: "Так ні, вони готові щось там десь підписати, тільки давай заберемо свої війська. Вони ж відправили по всій відправили по всій країні свої ржаві танки.

• Перше: з точки зору логіки – це абсолютний нонсенс.
• Друге: у них було засідання ради безпеки, там пан козак міг сказати все, що він сказав, якби це було дійсно було так. Тобто він міг дати свою оцінку тому, що буде відбуватися, і чому не треба заходити в Україну зі своїми військами. Він же цього не зробив.
• Третє: чому 7 місяців ми чекали, щоб той чи інший російський чиновник починав казати, що він був проти війни, і в нього був інший варіант владнати кризу з Україною. Це мені видається трошки дивним.
• Нарешті четверте: а навіщо Україні поступатися своїми суверенними правами? Дивіться: оце, що було зроблено у 2014 – 2015 роках. Пам'ятаєте? Ми починали поступатися суверенним правом на територію, на спосіб ухвалення того чи іншого рішення, на спосіб ведення бойових дій на своїй території й так далі.

Ми поступалися суверенним правом. Тому, якщо ви вважаєте, що ми поступилися б своїм суверенним правом, а росія б сказала: "А, ну добре. Ми далі вас чіпати не будемо". Це ж нонсенс, правильно? Ну давайте ж об’єктивно дивитися.