Із січня в Росії почали качати тему війни. І з того часу з півострова почався масовий відхід силовиків із родинами. Здебільшого – тих, кого після 2014-го інфільтрували у "віджаті" українські міста та селища. Втеча була таємною і її помітили після того, як на ріелтерських порталах різко зросла пропозиція квартир на продаж. Далі процес викиду квартир став лавиноподібним, оскільки ризики великої війни дійшли до решти.
Читайте також Війна триватиме ще дуже довго
Валіза без ручки
Онлайн-ресурси Росії заповнили повідомлення про термінові продажі в Сімферополі, Євпаторії, Ялті... Страх найбільш поінформованих особин путінського режиму посіяв паніку на ринку, збивши ціни до непристойності. У доларовому еквіваленті нерухомість віддавали за безцінь. За 1-кімнатну у Сімферополі просять 31,5 тисячі доларів, в Євпаторії – 37,5 тисячі доларів.
Вже у 20-х числах березня ситуація змінилася і багато об'єктів зняли з продажу. Ринок завмер, а угоди зупинилися. Причин – кілька, але усі вони – невтішні для країни-окупанта.
Найочевидніша – знецінення рубля, наростання депресії та валютні обмеження, спричинені міжнародними санкціями проти Росії. Квартиру можна продати за рублі, але зняти їх з рахунку та конвертувати в долари складно чи неможливо. У таких умовах продаж виглядає безглуздям. При цьому не виявилося і бажаючих купувати майже дармову нерухомість. Оскільки в умовах економічного колапсу квартира чи будинок на окупованій території сприймається як "сміттєвий" актив.
Ще вагомішим є політичний чинник. Успішна протидія України російській агресії підігріває у Криму панічні настрої.
Крим спорожнів, усі бояться війни, думають, що Україна нападе та відбере півострів. Нас цим постійно лякають. На вулицях порожнеча, вільні дороги, немає натовпів у магазинах. Порожніють дитячі садки, дітей не водять: чи поїхали, чи ховаються, – таких повідомлень на кримських форумах десятки.
Справжня рідна гавань чекає
Кримчани почали прозрівати, розуміючи, що півострів починає відпливати додому з піратської "рідної гавані". При цьому основна маса населення не готова активно цьому протидіяти. Оскільки путінська агресія зруйнувала єдине привабливе уявлення про цю тимчасово окуповану територію. Воно полягало в тому, що там "хоч би не стріляють", на відміну від інших регіонів України.
Інші "кремлівські полюції" так званої "кримської весни" росіяни за вісім років війни розвіяли в дим. Колишній курорт став мілітаристичним оплотом. Багато громадських пляжів закриті, безліч земель, зокрема – колишньої приватної власності кримчан – "націоналізували" на користь міноборони Росії, москвичів і пітерців.
Крим системно заселяли мешканцями дна з інших глибин Росії, а значну частину місцевих – під різними приводами відправляли у зворотному напрямку. Цьому сприяла їхня базова прописка в Магаданській області. Внаслідок такого переселення власниками значної частини нерухомості на півострові стали заможні росіяни, пов'язані з кремлівською адміністрацією та силовими структурами Росії. Вони першими вчули страх, який змусив їх продавати активи та вивозити сім'ї на материк.
Зрадники у паніці
Залпи війни загострили паніку. Адже першими у бій росіяни кинули зрадників, які змінили українську присягу 2014-го. Хтось одразу потрапив до рук українського правосуддя, яке терпляче чекало їх довгі роки. Щоправда, кримські військові проходять вже за жорсткішою статтею. Багатьом пощастило менше. Вони або просочилися на півострів у целофані, або запеклися в обвуглених трюмах та іржавих бортах великого десантного корабля "Саратов", епічно спаленого в Бердянську.
Колаборанти, що залишилися на півострові, і "визволителі", які понаїхали з Росії, розуміють, що після військової поразки Путіна визвольний рух неминуче перекинеться в Крим. Для українців це – справа принципу та фінальна точка Перемоги.
Така операція стане реальною у разі знищення російського окупаційного угруповання у Приазов'ї. Після повернення Криму, перспективи місцевих зрадників та військових злочинців визначатиме брошура з назвою КК України, а також документи міжнародного трибуналу. Тому їм немає сенсу чекати, як усе владнається. Імовірно, їм доведеться завчасно валити з "рідної гавані".
Липке відчуття страху змушує кримських латифундистів метушиться. Намагаючись уникнути відплати, вони скидають мічену землю та нерухомість. Те, що вони побоюються саме приходу України, підтверджує націленість їхнього маркетингу. Їхні оголошення дублюються на українських порталах, із зазначенням еквівалента вартості у гривнях. Є чимало пропозицій щодо обміну кримської нерухомості на квартиру в Україні або продажу за "смішні" 500 – 700 тисяч гривень.
Кінець кримської "еліти"
Власники розуміють, що їхні пропозиції – потенційно цікаві українцям, які після повернення Криму, можливо, зможуть перереєструвати ці квартири у правовому полі своєї держави. Тому – шукають виходи на цільові аудиторії, нещадно при цьому демпінгуючи.
Україні натомість необхідно розуміти природу страху окупаційних властей Криму. І військових, і цивільних. Аби заздалегідь витіснити їх звідти, погасивши опір. Так звані кримські еліти складаються із загарбників та колаборантів. Їхній статус наразі визначають нечинні для усього світу норми законодавства Росії.
Після воєнної поразки Кремля вони втратять навіть цей умовний юридичний механізм захисту. Щоб уникнути статусу військових злочинців, вони будуть змушені бігти до того, як українці запропонують окупаційному угрупованню здатися. Якщо це станеться, ми повернемо Крим практично без бою.
Розуміючи це, Україна має готувати акцентовані удари. У юридичній, інформаційній та військовій площинах. Потрібно дочекатися нашої Години-Ч. Кволе ще місяць тому гасло "Крим – це Україна", сьогодні – заклик до дій.
Для Кремля він повинен стати палаючим мечем, що вселяє в нього жах, сковує волю і наближає повну капітуляцію.
#Save Ukraine – дивіться звернення Президента Зеленського: