Споживачі скаржаться на відсутність якісних комунальних благ, а рейтинг міського голови тане на очах від платіжки до платіжки. Київенерго отримало мережі міста у концесію ще 2001 року. З тих пір експлуатувало їх, відраховуючи у бюджет десятину. Ремонти ніби велися. Та останні кілька років модернізація мереж завмерла.
Щоб мати європейський сервіс – потрібно років 20 ремонтувати мережі. Та знайти такого грошовитого інвестора складно. Стабільності немає.
Тому черги із бажаючих стати новим монополістом в Києві не спостерігається. Бо якщо і демонополізувати ринок комунальних послуг – то вже разом із постачанням газу та електроенергії. Щоб різні компанії, користуючись одними й тими ж мережами, мали можливість надавати послуги на конкурентній основі.
Читайте також: Націоналізація "Привату": кому з українців потрібно починати панікувати
Найбільша конкуренція на ринку комунальних послуг можлива з боку невеликих компаній. Інноваційні енергоефективні технології працюють вже у всьому цивілізованому світі. В Україні їх переймають лише елітні та дуже дорогі житлові комплекси.
Але починати справжню демонополізацію комунального сектору, попри давно назрілу потребу, й досі ніхто не наважується. Хіба почнуть робити це вимушено, коли через рік закінчиться термін концесії з Київенерго. Та за цей час багато води дірявими трубами витече.