Розвиток технологій вплинув і на вітчизняних контент-мейкерів. На популярних відеохостингах та у соціальних мережах все частіше з'являлися розважальні шоу. А після 24 лютого 2022 року відбувся сплеск україномовного контенту, пише 24 Канал.

Читайте також Slotoking запустив рекордну кількість ігрових челенджів в Україні

Як відбувалася ця трансформація, чому важливо активно підтримувати україномовний контент та що сьогодні дивитися, щоб не лише розважитися та приємно провести час, але й бути в контексті сучасних реалій, розповідаємо у новому спецпроєкті Королі розваг.

Від телебачення до інтернету: еволюція україномовного контенту

Історія українського контенту почалася давно. Сюди можна віднести перші книги та друковані видання, вистави у театрах та навіть карикатури повстанців, які активно розповсюджувалися упродовж 1940 – 1960 років.

Та найвагоміший внесок не лише в інформування населення, але й розваги здійснив розвиток українського телебачення. Пробний ефір запустили ще у 1939 році – тоді 40 хвилин транслювали портрет грузинського революціонера Серго Орджонікідзе. Прогрес перервала війна, а план з розвитку телебачення було відкладено на десять років.

Лише у листопаді 1951 року в ефір вийшла перша повоєнна офіційна трансляція нового Київського телевізійного центру. Наступного дня після старту відбувалася live-трансляція параду на Хрещатику. Після чого кілька разів на тиждень в ефір пускали фільми та концерти. Все це відбувалося в рамках регулярного обміну телепрограмами між Москвою і Києвом.

З приростом аудиторії розширювався і спектр програм. Наживо транслювали як новини з місця подій, так і студійні програми. А вже 20 січня 1965 року в Україні з'явився перший постійний національний канал, що отримав назву "Українське телебачення-1" або "УТ-1".

Попри обмежені технічні можливості та небагату тематику програм, українське телебачення намагалося шукати цікаві рішення для будь-якої аудиторії. Одним із таких були казки від дідуся Панаса.

Щовечора актор Петро Вескляров розказував дітям історії. Передача традиційно закінчувалась "пісенькою дідуся Панаса". Однак самобутність програми знищило політичне керівництво УРСР, якому не подобалося, що актор виступає в українській вишитій сорочці. Тож деякий час він розказував казку у чорному строгому костюмі. А згодом і зовсім зник з екрана. Після дідуся Панаса формат передачі був змінений, а серед тих, хто розповідав казки, зустрічалися і російськомовні актори. Та й сам формат перекочував на російське телебачення, отримавши назву "Спокойной ночи, малыши".

Загалом цікавих передач на тогочасних каналах було надзвичайно мало. А першими, хто зайняв розважальну нішу, стали Тарапунька і Штепсель. Через відсутність конкуренції комічний дует Юрія Тимошенка та Юхима Березіна одразу став популярним. Саме цим скористалася правляча партія УРСР.

Сьогодні вважається, що з дуету "Тарапуньки та Штепселя" почалася політика мовної шизофренії в Україні. Ще тоді Тарапунька грав роль такого собі суржикомовного дурника-хохла, а Штепсель – "розумного росіянина". Згодом ця опозиція проявилася в величезній кількості серіалів, які були популярними, навіть в часи незалежності України. Однак про все згодом.

Політика зросійщення українських розваг була послідовною. КВК, "Голубі вогники", "Що? Де? Коли?... Усі вони від свого запуску у 60 – 70 роках успішно маскувалися під розважально-пізнавальні шоу, закидуючи упродовж десятиріч наратив про меншовартість української мови.


Телебачення на початку 90-х не відрізнялося унікальним контентом / Фото Shutterstock

Здавалося б, все мало змінитися з проголошенням відновлення незалежності України 1991. Однак у 90-х у вітчизняному телевізійному просторі домінування залишалося не за нами. Як андеграундне "Решето", так і популярне "СВ-Шоу" давало українському глядачу можливість ближче познайомитися із творчістю російських виконавців.

Звісно, навіть в цей час були винятки, приміром, хіт-парад кліпів "Територія А". А з появою нових каналів почали виникати улюблені шоу молоді: "Шиканемо" з Кузьмою, "Підйом" з легендарним тріо – Педан, Притула, Фреймут, одне з найрейтинговіших шоу в Україні "Караоке на майдані", "Ігри патріотів" та "Майдан's". Та дешевий російський продукт зміг втрутитися в подальший розвиток нашої індустрії та придушити її зародки.

Цим продуктом стали російські серіали. По вечорах у будні цілі сім’ї були прикуті до телевізора, щоб подивитися нову серію ''Бригади'' – серіалу, що романтизував бандитське життя. На молодшу аудиторію були розраховані "Солдати" та "Кадети", що під соусом "дружби" рекламували російську армію. На вихідних в ефір вривався серіал "Моя прекрасна няня", головна героїня котрого була зображена все тією ж недалекою українкою, сім’я якої приїжджає в пошуках кращого життя у "багату та освічену" Москву.

Оскільки ми активно нарощували рейтинги цим шоу, вітчизняним телевізійним операторам не було сенсу створювати власний продукт. Вдумайтеся самі: продукт, наданий практично задарма, наповнює ефір та приносить гроші. Тож навіщо старатися?

З розвитком технологій та розповсюдженням інтернету, з’явились незалежні платформи, що дозволили звичайним людям викладати власні думки. Спершу це були форуми, згодом автори змогли поширювати контент в аудіо та відеоформаті. Екрани у смартфонах почали збільшуватись, якість зйомки на телефон покращувалася, а кожен зміг створювати та поширювати той контент, якого потребував особисто. Так розпочався бум на блогерство. А конкуренція між українською та російською мовою перейшла із телевізійного простору в онлайн.

Український, але не україномовний

Наприкінці 2000-х років значна частина української молоді перебувала під впливом російського контенту. Причиною цього стали відповідні соціальні мережі, блогери, меми, що швидко просочувалися до кожного користувача. Так, значна сфера розваг була окупована Росією, а попит створював пропозицію.


Довгий час українська аудиторія споживала російськомовний контент / Фото Shutterstock

Ті, хто намагався створювати український контент, стикався із низкою проблем:

  • Конкуренція з іноземним контентом. Першою та головною загрозою популярності україномовних проєктів став вплив Росії. Навіть сьогодні в тренди українського YouTube чи Spotify проникають автори та виконавці з держави-агресорки.
  • Охоплення. Щоб монетизувати контент, потрібна аудиторія, аби розширити її – слід виходити на інші ринки. Для цього варто транслювати свої думки тією мовою, яку розуміють більше людей. Такий аргумент від відомих блогерів звучав неодноразово. Оскільки був попит на російськомовний контент, чимало українців не просто переходили на чужу мову, але й переїжджали в Росію та продовжували свою діяльність там.
  • Відсутність підтримки від платформ. Ті, хто намагався робити україномовний контент на YouTube, стикався із серйозною проблемою: відео не потрапляли у рекомендації. Це пояснювалося тим, що майданчик “не розуміє” українську мову та таким чином “оберігається від потенційно небезпечного контенту”.
  • Схожа ситуація із Google. До повномасштабного вторгнення частка російськомовних запитів в Україні становила 74%, тоді як україномовних – 26%. І навіть попри те, що сьогодні відсоток україномовних запитів суттєво зріс, пошуковий сервіс продовжує видавати результати пошуку російською мовою.
  • Фінансові обмеження. Розвиток якісного продукту потребує коштів, однак українські компанії довго ігнорували підтримку блогосфери. Це призвело, зокрема, до того, що українські кріейтори були вимушені рекламувати російські бренди та компанії заради фактичного існування своїх проєктів.

Через ці перешкоди український контент не означав україномовний. Творці обходили проблеми, переходячи на мови, до яких були лояльніші і аудиторії, і майданчики, і рекламодавці.

Відчутні зміни відбулися лише після Революції Гідності та закриття доступу до російських соцмереж. Вже тоді, за даними дослідження сейлс-хаусу FISH, все більше користувачів вибирали контент українською мовою. В нас з’явилася власна блогосфера, молоді імена, якісні сценарії, інфоприводи, про які було важливо говорити.


Україномовний контент почав активно розвиватися з 2014 року / Фото Shutterstock

Все це закріпилося у 2022 році. Бум української культури та попит на вітчизняний продукт відчувається й досі. Та головне – важливо, аби до цього феномену докладався кожен: переглядом, лайком та підпискою.

Чому підтримка і популяризація українського контенту – це важливо

Сьогодні така проста справа як перегляд україномовного відео чи подкасту – це практично виборювання права на наш голос у світовій сфері розваг. До того ж вітчизняний контент – це:

  • Робота із національною самосвідомістю. Створення якісного контенту рідною мовою сприяє підвищенню патріотизму серед громадян, дарує відчуття гордості, об’єднує суспільство та допомагає краще зрозуміти земляків.
  • Поширення культури. Українська мова і культура мають великий потенціал. Щоб не розгубити його, потрібно постійно підтримувати, розвивати та популяризувати нові формати. Саме таким чином все більше людей дізнаються про наше минуле та теперішнє.
  • Підвищення цікавості до українського продукту. Розвиток україномовного контенту може стати стимулом для інновацій та підтримки креативного класу України. А в колаборації зі світовими зірками, які все частіше приїжджають в гості, він може допомогти вийти на міжнародну арену та завоювати все більше прихильників зі всього світу.

Проєкт "Король Твого Міста" як взірцевий продукт для розвитку культури та розваг

Однією з українських компаній, яка вирішила підтримати україномовний контент, стало ліцензійне онлайн казино slotoking. Завдяки ініціативі команди вдалося реалізувати подкаст "Королі Твого Міста", який став ідеальним прикладом того, як україномовний контент може об'єднувати фан, глибокі розмови, навчальні моменти та поради.

Як проходять зйомки подкасту "Королі Твого Міста" / Фото слотокінг

Кожен випуск – це діалоги з відомими українцями, які розкриваються із нової сторони та мотивують на нові досягнення. В студії вже були: зірка українського тікток Влад Шевченко, справжній сталкер і дослідник підземелля Супер Сус, Валерій Харчишин із "Другої Ріки" та амбасадор української кухні Євген Клопотенко.

Ми дуже цінуємо україномовний контент у всіх його проявах. Мова – ДНК нації, і для нас дуже важливо сприяти її розвитку та популяризації. Один зі способів, якими ми це робимо – це співпраця з українськими контент-кріейторами та медіаплатформами,
– розповідає Head of Brand slotoking Олександр Машинцев.

За його словами, проєкт, який за рік полюбився українському глядачеві – лише перший крок до посилення україномовного простору.

Окрім культурно-розважальної складової, слотокінг продовжує активно розвивати індустрію українських онлайн ігор. Серед іншого онлайн-казино випустило власну краш-гру, пропонуючи користувачам потопити російський корабель. Таким чином компанія тримає руку на пульсі актуальних інфоприводів, виводить наші розваги на абсолютно новий рівень та пропонує кожному знайти саме свій формат відпочинку.

Й допоки українські компанії, розробники, контент-мейкери та митці продовжують впроваджувати нові рішення та вигадувати цікаві формати, можна бути впевненими, що українська індустрія розваг ставатиме лише міцнішою та конкурентною.

Підсумовуючи, варто сказати, що попри всі виклики якість проєктів, які реалізовують сьогодні в Україні, вражає. Кріейтори знайшли свою нішу, з’являються люди та компанії, готові підтримати молодих авторів, тематика проєктів розширюється, а голос українців звучить на всіх популярних майданчиках. Наступний крок – за глядачами. Завдання кожного із нас зберегти цей рівень та вивести рідний контент на нові висоти. Саме тому так важливо долучатися до популяризації рідного, користуватися продуктами вітчизняних виробників та розповідати про особливості наших розваг іншим.