Правління Путіна минуло під знаком не тільки економічного занепаду країни та радикального погіршення рівня життя звичайних громадян. Саме за його президентства відбулися наймасштабніші катастрофи, які сколихнули не тільки Росію, а й увесь світ. Теракти, військові конфлікти, невдала боротьба з тероризмом, що забрала сотні невинних життів. Врешті – анексія українського Криму та військова агресія на Донбасі.
У політику Путін пішов у 1991 році – після 16-ти років служби у КДБ, де він зробив надзвичайно стрімку кар'єру. Вміння відстежувати незгідних згодом знадобилося для розправи із противниками у кріслі президента. Першою політичною посадою Путіна стала робота на мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака. Тоді він потрапив у корупційний скандал на 122 мільйони доларів, але вийшов сухим із води. А вже за два роки розпочав роботу у адміністрації президента Єльцина.
У кріслі президента Путін усіляко посилював свій вплив. Опонентів саджав до в'язниці або відправляв у вимушену еміграцію. Зміцнив контроль над силовими органами та взяв курс на жорстку централізацію влади. Підпорядкував собі фактично усі незалежні ЗМІ.
У 2018-му році Росію чекають нові президентські вибори. За законом, Путін має право брати в них участь. Для його четвертої каденції є усі передумови. Завдяки кривавій політиці щодо України, злочинному поверненню Криму його підтримка сягнула рекордних 86 %. А число тих, хто не хотів би бачити його за кермом держави, вкрай мале. Та щоб керувати Росією, Путіну номінальна посада не потрібна. Швидше за все він управлятиме нею до кінця свого життя.