Унікальність залізниці – у вузькій колії, 75 сантиметрів завширшки. Це вдвічі менше за ширину звичайних залізничних шляхів.
Свого часу ця гілка з'єднала Бойківщину з лісопереробною метрополією Австро-Угорщини. Мережа вузькоколійок стала незамінною в заготівлі, перероблюванні та збуті деревини. За понад півтора століття ця залізниця пережила падіння Австрійської імперії, жахи війни та партизанські бої.
Читайте також: Як перша українка підкорила Еверест
Досягши найбільшого розквіту в радянські часи, до кінця 1980 років вона почала поступово занепадати. Останнього, нищівного удару їй завдали повені 1998 року. Стихія знищила більшу частину ліній. Справу природи довершили люди: десятки кілометрів рейок розібрали і здали на брухт.
Усю дорогу мандрівників супроводжує екскурсовод, який розповідає про перипетії, які довелось пережити залізниці.
На маршруті передбачені зупинки, під час яких можна скуштувати цілющу воду з джерела "Дзюркач", поласувати тутешніми стравами, почастуватися "медовухою" та оглянути каскад Мізунського водоспаду.