Про це на ЦЕНЗОР. НЕТ у своєму блозі пише Віктор Галасюк, народний депутат (РПЛ), Голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва, член Національної Ради Реформ, к.е.н.
По-перше, тому, що тема лекції – державний Банк розвитку Японії (створення його аналогу в Україні – одна з головних програмних засад Радикальної партії, яку ми з Олег Ляшко виборюємо з першого дня в парламенті).
По-друге, лекція відбулась в Японському Інституті Економічних Досліджень (Токіо) і лектори мають практичний досвід роботи в Банку розвитку Японії та допомагали запускати аналогічні банки в інших країнах – Китаї, В'єтнамі тощо.
По-третє, це один з головних інструментів розвитку економіки, який сьогодні потрібен Україні як повітря. І сьогодні я ще раз переконався у правоті наших з Олег Ляшко пропозицій, з якими ми не раз звертались до Президента, Прем'єра та Спікера. Створення українського держбанку розвитку – одна з ключових складових Антикризового плану розвитку економіки (https://www.slideshare.net/galasyuk/ss-57665693).
Але, щоб це відбулося, потрібно, аби уряд теж підтримав цю ідею і не був в опозиції до української промисловості, тож я ще раз звертаюсь до очільника уряду Volodymyr Groysman. Володимире Борисовичу, без власного банку розвитку ми будемо ще десятки років сидіти на голці закордонних кредитів, проїдати їх, експортувати сировину, а, значить, остаточно відстанемо від європейських сусідів! На Радикальну партію та Комітет Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва у питанні створення банку розвитку можете повністю розраховувати.
Надзвичайно цікава японська історія. У 1947 була ідея та перші експерименти (Банк фінансування реконструкції – для післявоєнного відновлення країни). Спочатку американці були проти, але керівництво Японії їх врешті переконало. Тоді в країні була гіперінфляція, але треба було піднімати виробництво, був потрібен інструмент... і здоровий глузд переміг.
У 1951 році з'явився відомий сьогодні у всьому світі Банк розвитку Японії (DBJ). Він почав надавати довгострокові кредити за ставками нижче ринкових на фінансування капітальних інвестицій у пріоритетних галузях промисловості, реалізацію інфраструктурних проектів та регіональний розвиток. Перший капітал сформували коштами держбюджету і американської фінансової допомоги (бо американці все ж захотіли бачити японців сильними та союзниками, а не навпаки). Це був своєрідний аналог Плану Маршала, який реалізовувався в післявоєнній Німеччині.
Після створення Банку розвитку японська економіка протягом понад 15 років зростала в середньому більш ніж на 9% на рік. Країна встала з руїн та була модернізована.
Сьогодні активи Банку – 158 млрд дол. США, а кредитний портфель – 130 млрд. дол США. Власником Банку на 100% є уряд Японії, але в подальшому не виключають приватизації. Інституція діє на основі спеціального закону та не підпадає під стандартні нормативи центробанку. Кредитні ставки відрізняються в залежності від пріоритетності галузей (історично перевагу віддавали тим, що приносять валюту), строк кредитування – близько 10 років.
Банк кредитує 40-50% вартості проекту і взагалі не кредитує держпідприємства, а тільки приватний сектор економіки. Також фінансує екстрені потреби (подолання наслідків землетрусів, порятунок стратегічних підприємств). Якби не DBJ, то Японія втратила б Nissan у 1999 і Japan Airlines у 2008.
Банк – інноватор, серед його ноу-хау – "зелені облігації", які використовують вже і Світовий Банк, і KfW, і IFC.
Японська агенція міжнародного співробітництва (JICA) та Японський Інститут Економічних Досліджень (JERI) готові будуть надати Україні необхідну технічну допомогу та супроводити створення Державного банку розвитку. Але для цього потрібна підтримка не тільки парламенту, а й уряду, потрібна політична воля та готовність йти до перемоги!
Одразу після повернення до України ми з Олег Ляшко направимо відповідного офіційного листа від фракції РПЛ до Кабінету Міністрів України.
Автор: Віктор Галасюк