Фінські експертки Аня Хурінайнен-Косунен та Рія Палмквіст кажуть, що потрібно відштовхуватися від сильних сторін дитини, розширювати її права та можливості, спрямовувати до нових досягнень тощо.

До теми Навчання з радістю: чому відсутність оцінок у початковій школі – це перевага

Оцінювання спрямовується насамперед на робочі навички та поведінку учнів, і це роблять усі вчителі, які працюють із дитиною. Але також не варто лишати поза увагою загальні результати навчання та поступ учня в навчанні.

Фінські експерти вважають, що оцінювання – це не лише процес, але й навичка всіх учасників освітнього процесу.

Позитивне оцінювання учнів

Педагоги, проводячи оцінювання, керуються законодавством, освітньою програмою, стандартами. Але їм також варто брати до уваги прийняту в школі культуру оцінювання та свій позитивний досвід.

Нині в школах застосовуються чотири різновиди оцінювання, з якими має бути ознайомлений кожен учитель:

  • діагностичне – відбувається на початку навчального року, коли вчитель визначає рівень знань, навичок та компетентностей учнів перед початком занять;
  • формувальне – проводиться протягом усього року та має сприяти навчанню (може бути не лише в письмовій, а й в усній формі);
  • підсумкове – відбувається наприкінці певного періоду в навчанні (семестру, року, теми, модуля тощо) для оцінювання поставлених цілей, рівень компетентностей, знань, навичок та досягнень учня;
  • прогностичне – це, фактично, постановка нових цілей та рефлексія на майбутнє – що і як краще вивчати далі, якої допомоги потребує дитина від учителя тощо.

Педагог має бачити цілісну картину оцінювання та організовувати його так, аби воно сприяло мотивації та залученню до навчання.

Особливу увагу фінські експертки радять приділити оцінюванню:

  • дітей з особливими освітніми потребами, ба більше, коли такі учні мають індивідуальний навчальний план,
  • а також учням, для яких країна проживання не є рідною (мігрантам).

В обох випадках варто пам’ятати про додаткові складнощі, з якими стикаються діти цих категорій, а отже – акцентувати на досягненнях, індивідуальній траєкторії та допомозі.

Як навчати учнів самооцінюванню

Школярі не мають вроджених навичок оцінювання, тож педагог має навчити цього. Його завдання – підтримувати, заохочувати, мотивувати, давати впевненість у своїх силах та дозволяти робити помилки.

На початку роботи кожен педагог має ознайомити дітей із цілями та змістом свого предмета, а також з тим, що і як відбуватиметься на уроках упродовж навчального року.

Бажано, аби кожен учень встановив для себе цілі, які б хотів досягти за певний період. Для цього потрібно відповісти на такі запитання:

  • Де я зараз?
  • Куди йду?
  • Чого намагаюся досягти?
  • Як саме я можу досягти своєї мети?

Фінські експертки рекомендують педагогам через певні проміжки часу (зазвичай, їх встановлює вчитель або вони прописані в правилах школи) проводити обговорення роботи та досягнень з учнями індивідуально. Тобто проаналізувати разом портфоліо учня.

Проте обов’язково треба запропонувати дитині провести й самооцінювання та дати на нього аргументований зворотний зв’язок.

Мета самооцінювання – у тому, аби учень усвідомив свої сильні сторони, визначив напрями подальшого розвитку, а також отримав упевненість у своїх можливостях. Спочатку вчитель допомагає учню оцінити свої сильні та слабкі сторони. Самооцінювання може починатися з усної розмови, – кажуть експерти.

Можна запропонувати оцінювати свою роботу та поведінку наприкінці робочого дня, тижня, по закінченні модуля чи теми, у вивченні окремих предметів тощо. Обов’язковою умовою є те, що самооцінювання дитини має бути без критики.

Педагог також має допомогти дитині з рефлексією. Варто поставити учню такі запитання:

  • Що ти думаєш про свою роботу в школі?
  • Які, ти вважаєш, у тебе сильні сторони як учня, однокласника.?
  • Вивчення яких предметів тобі найбільше вдається?
  • Над чим варто попрацювати більше?
  • З яких предметів тобі потрібна допомога? Яка саме?
  • Чим можуть допомогти тобі батьки чи вчителі?
  • Що тобі цікаво в школі?
  • Що тобі тут не подобається?

Результатом такого обговорення має стати корекція навчальних цілей або постановка нових, які потім спільно презентуються батькам.

Важливо також навчити дітей навички взаємного оцінювання. Воно також має бути конструктивним, аргументованим та, за можливості, без критичних негативних зауважень.

Під час цього діти тренуються надавати зворотний зв’язок у парах чи групах під час виконання спільних завдань – розв’язування задач, роботи з текстом, створення виробів та творів мистецтва, дослідницької роботи тощо.

Цікаво Перших учнів НУШ вчили без затверджених освітніх програм та без держстандарту

Що батьки мають знати про оцінювання

Співпраця з батьками надзвичайно важлива, вважають спікерки, адже саме вони є експертами щодо зростання та розвитку своїх дітей.

Отже, на початку навчального року педагоги мають ознайомити батьків із цілями та змістом кожного предмета, пояснити шкільну практику та методи роботи, розказати про форми та методики оцінювання.

Рекомендується 1 – 2 рази на рік проводити обговорення досягнень учня з його батьками. У таких бесідах батьків ознайомлюють з результатами роботи учнів за попередній період, оцінюванням його досягнень та самооцінюванням.

Як правило, такі зустрічі проводять разом із самим учнем. Дитині дають можливість висловитися та поділитися своїми враженнями та думками щодо навчання. Завдання педагога – забезпечити комфортну атмосферу.

Батькам також потрібна змога обговорити з учителем своє бачення того, як навчається їхня дитина. Тож, під рукою на зустрічі з батьками варто мати документальні результати роботи учня – зошити, тестові та контрольні роботи.

До слова, класний керівник повинен створювати умови для організації дозвілля та виховання школярів. Які обов’язки та завдання має класний керівник – читайте у статті.