- Горане, донецький "Шахтар" уже прибув до Белграда...
- Так, до "Шахтаря" тут посилений інтерес. Усi визнають,
що український клуб сильнiший за класом. Та все одно мої земляки горять бажанням виграти бодай один матч групи. Нiхто не хоче
завершити груповий турнiр, так і не набравши жодного очка.
- То "Партизан" влаштує бодай нічия?
- Ні, я розмовляв з гравцями "Партизана", вони кажуть, що налаштовані грати на виграш. Тим паче, що цієї осені хлопці грали проти "Шахтаря" у Донецьку. Там всі зрозумiли, що проти "Шахтаря" можна
i треба грати. В Україні хлопцi хвилювалися. У Белградi цього не
повториться. "Шахтарю" буде нелегко. Тим паче, що трибуни
поженуть нашу команду вперед.
- Чи можна стверджувати, що у вівторок "Шахтар" потрапить у футбольне пекло?
- У нас дуже гаряче вболівають. Та я б не казав, що стадіон стане пеклом для "Шахтаря". Так, вболівальники всю гру співатимуть пісні, кричатимуть. Та останнім часом вони почали стриманіше поводитися. Особливо після інциденту у грі зі збірною Італії. Це урок, який Сербiя матиме на все життя. Українцi можуть не хвилюватися i спокiйно насолоджуватися Белградом. Тим, хто гулятиме містом із синьо-жовтими прапорами, нічого не загрожує. Але хочеться попередити українців, щоб вони не провокували наших "партизанiв". Мої земляки пережили важкi часи, за останнi 20 лiт було стiльки воїн! Це не виправдання, але неспокійних людей тут немало.
- У Белграді існує дві команди: "Партизан" і "Црвена Звезда"...
- Так, і фанати двох белградських клубiв не дуже мирно мiж
собою живуть. Фани "Црвени Звезди" у вівторок вболіватимуть за "Шахтар". Колись "Црвена Звезда" була флагманом сербського футболу. Тепер молоде поколiння бiльше вболiває за "Партизан", бо цей клуб показує кращу гру. Арена "Црвени Звезди" вмiщає 55 тисяч, вона завжди
порожня. А на матчах "Партизана" людно, близько 10-15 тисяч. У вівторок всі 35 тисяч місць будуть зайнятими.
- Горане, чи стежите за перипетіями в чемпіонаті України?
- Так, відслідковую всі результати. Зате матчі дивлюся не часто, бо їх тут не завжди транслюють.
- Як вам "Динамо"? Як оборона колишньої команди?
- Не можу судити, бо бачив дуже обмаль поєдинків. Із тих ігор, що я бачив, то зробив висновок, що винен не лише захист. Нападники також розтринькали багато гольових моментів. Особливо на міжнародній арені. Усіх собак на оборонців вішати не слід. Все-таки оборона починається з атаки.
- З ким із "Динамо" підтримуєте зв"язок?
- Телефоную багатьом хлопцям. Кому саме — це таємниця. Можу лише сказати, що регулярно зідзвонююся з Мілошем Нінковичем.
- Що в Сербії нагадує вам про Україну?
- Це медалі, які висять на стіні моєї квартири. Більшість моїх спортивних нагород були завойовані саме в "Динамо". І я ними пишаюся. Україну не забуваю.
- Цього літа ви завершили футбольну кар"єру...
- Так сталося, що мені довелося зав"язати з футболом у 32-річному віці. Рано дуже. Що вдієш? Я був під наглядом найкращого лікаря в Європі, що спеціалізується по коліні. Він сказав, щоб я перестав грати у футбол, бо можу стати інвалідом. Не хотів я ходити зі штучним коліном і вирішив завершити кар"єру. Зараз пробую робити пробіжки, і поки що не виходить. Немає варіанту пограти півроку чи рік. Я зрозумів, що завершується футбольна кар"єра і починається інша робота.
- Яка саме? Тренерська?
- Побачимо. Може, і тренерська. Я вчуся. І коли отримаю тренерську ліцензію, то почну працювати з футболістами.
- Останньою командою у вашій кар"єрі був китайський клуб "Хенан
Констракшин"...
- Про Китай у мене не такі яскраві спомини, як про Україну. Там футбол не дуже люблять. Люди більше цінують настільний теніс, баскетбол. Тамтешні клуби мають проблеми з організацією. Я жив у 7-мільйонному місті, а на домашніх матчах побувало лише 5-7 тисяч. Це дивно.
Розмовляв Петро ОПЛІВ