Вона вважає, що в документах з сільських архівів є дуже багато позитивного, і акцентувати увагу на негативі - неправильно. Крім того, виявляється в Держкомархіві відсутні документальні підтвердження трагедії.
“Жодної фотографії про голод 33-го року в архівах немає, і можете собі уявити наскільки дотичні фотографії ліпилися до цих видань, враховуючи навіть Сталінградську битву, навіть 41 рік, Київ, загиблих людей, навіть фотографії Бабиного Яру”, - каже голова Держкомархіву Ольга Гінзбург.
Отже, в державній структурі, що опікується збереженням історичних документів з якихось причин відсутні підтвердження трагедії, яку визнали 23 країни світу. Натомість, свідчення нащадків тих подій лунають досі.
“Мені довелось сказати: ситі коти ніколи, облизавшись, не будуть говорити про голод. Знаєте, треба, все ж таки, щоб у людей совість була. Тільки тоді, коли буде совість, зберігається все святе на землі, і вода тоді не буде забруднюватись, і не будемо травитися полями”, - вважає народна артистка України Ніна Матвієнко.
“Ви можете поставити питання, чому іноземці свідчили про нас, і першими заговорили. Справа в тому, що справді, країна була до такої міри затероризована, що вона не могла свідчити про себе. Фактично, і досі інформації про нас на Заході більше, ніж у нас самих. І доречі, більш об'єктивна”, - каже доктор філософії, письменник Євген Сверстюк.
Тим часом, нещодавно на основі 420 розсекречених документів Держархіву СБУ вийшло нове науково-довідкове видання про Голодомор.