Розвиватись молодим талановитим гравцям у Першій лізі, безумовно, складно. Швидкість прийняття рішень, інфраструктура клубів та інші компоненти є на порядок нижчими, ніж в елітному дивізіоні. З іншого боку, за мотивацією цей турнір є набагато сильнішим, ніж молодіжна першість Прем’єр-ліги. До речі, регламентом Першої ліги передбачено, що на полі обов’язково повинен знаходитись гравець 1991 року народження (планку так і наважились опустити до 1992 р.н. через банальний брак молодих виконавців). Тож хто представляє перспективу українського футболу – поговоримо далі.
Темур Парцванія ("Динамо-2", захисник, 19 років)
Один з представників "золотого покоління" української юнацької збірної (U-19), що виграла влітку 2009 року золото Чемпіонату Європи. Більшість його партнерів після того успіху значно додали в рості професійному, а Темур так і залишився грати в "Динамо-2".
Темур переїхав в Україну тільки на початку 2008 року. Уродженець Тбілісі, він в доволі короткі терміни прийняв українське громадянство. На початках нічим особливим з–поміж інших гравців не вирізнявся. Але дуже швидко прогресував (як у фізіологічному розвитку, так і у футбольному), чим заслужив увагу від тренерів юнацької збірної і навіть від Юрія Сьоміна, який брав гравця одного разу на збори з основною командою. Серед його позитивних якостей слід відмітити прекрасну гру на другому поверсі. Темур ніколи не губиться на полі, завжди відчуває позицію. За що найбільше цінив Юрій Калітвінцев Парцванію – так це за психологічну стійкість. Молодіжний футбол – штука складна, через хвилювання чи надлишок емоцій гравець може "розклеїтись" під час матчу. Темур зовсім не такий. Якщо переглянути матчі юнацького ЧЄ-2009 чи ігор "Динамо-2", то можна помітити, що навіть після допущених помилок Парцванія збирається і потім грає ще з більшою самовіддачею. Спортивна злість – дуже хороша якість, особливо для захисника.
Взимку 2010 року Парцванія був на перегляді в київському "Арсеналі", проте затриматись там не зумів. Тому досьогодні грузинський українець мурує оборону другої динамівської команди в Першій лізі.
Дмитро Коркішко ("Динамо-2", форвард, 20 років)
Вихованець школи київського "Динамо". Як і Темур Парцванія, Коркішко був членом юнацької команди, що здобула європейське золото. Більше того, усі 5 матчів турніру Дмитро відіграв в основі, а у фінальному матчі проти Англії навіть забив один з двох голів. Був включений у символіну збірну турніру одним авторитетни українським футбольним ресурсом. Валерій Газзаєв одразу звернув увагу на молодого форварда і в матчі першого туру Ліги Чемпіонів проти "Рубіна" (вересень 2009 року) Дмитро навіть потрапив до заявки "Динамо". На жаль, далі цього справа не пішла. Коркішко продовжував в основному грати за дубль киян у Першій лізі (там він провів більше півсотні матчів, в яких забив 13 м’ячів). У лютому 2010 року разом з Парцванією переглядався в "Арсеналі", але на відміну від Темура, Коркішкові вдалось зачіпитись за Прем’єр-лігу.
За "канонірів" у сезоні 2009/2010 зіграв три матчі і навіть раз відзначився (його гол у 26-му турі у ворота "Кривбасу" було визнано кращим). Здавалось, футболіст нарешті про себе заявив, але тут трапився нещасний випадок – Дмитро зазнав важкої травми в червні на зборах з "Арсеналом". Термін оренди завершився і гравець повернувся в "Динамо", з яким в Коркішка ще діє контракт. У цьому сезоні Першої ліги форвард провів тільки два матчі. Процес відновлення після травми ще триває. Дмитро не знає, де продовжить кар’єру, бо вже відчувши смак великого футболу, сидіти в першому дивізіоні не дуже-то і хочеться.
Сергій Рибалка ("Динамо-2", півзахисник, 20 років)
Ще один динамівський "золотий хлопчик". Футболістом оформився у харківському "Арсеналі", ставши кращим бомбардиром команди за всю її історію. "Арсенал" мав досить потужну дитячо-юнацьку школу, в якій Сергій, власне, і виріс. Забивши 20 голів у 40 поєдинках за харківську команду, у 18-річному віці на нього всерйоз претендували ізраїльський "Маккабі" з Хайфи та донецький "Шахтар". Донеччани, можна сказали, проспали Рибалку, адже певний час він знаходився у їхній молодіжній команді. Зрештою, гравець вибрав київське "Динамо". Цього літнього міжсезоння був викликаний Газзаєвим до основної команди, але в результаті не зумів гідно конкурувати з тим же Зозулею, і, як наслідок, повернувся в "Динамо-2". У поточному сезоні зіграв 12 матчів і забив 2 голи.
З усіх динамівців юнацької збірної команди України, яка виграла Чемпіонат Європи, наразі пробитись " в люди" зуміли лише Гармаш та Петров. Хоча потенціал інших гравців теж усім відомий. Можна лише сподіватись, що вони ще дочекаються свого шансу.
Денис Васін ("Чорноморець", форвард, 21 рік)
Корінний одесит, вихованець ДЮФШ "Чорноморець". До матчів "моряків" в Прем’єр-лізі притягався з 2008 року. Стати основним форвардом команди йому допоміг випадок, а саме виліт "Чорноморця" в Першу лігу. В 11-ти поєдинках чемпіонату Васін забив 6 голів і перебуває серед кращих голеадорів турніру. Відзначається наполегливістю, швидкістю, напором. Викликався до різних молодіжних команд збірної України, зігравши за них 10 поєдинків і забивши 4 м’яча.
Вадим Бовтрук ("Нива" Вінниця, півзахисник, 19 років)
Вчився грати у футбол в Києві, звідки сам родом. Першою професійною командою Вадима був "Нафком" з Броварів. За цю команду гравець "відбігав" один сезон, забивши 5 голів у 29-ти поєдинках. "Нафком" розпався і Вадим перебрався до Вінниці. Допоміг команді підвищитись у класі, забивши в попередньому сезоні сім м’ячів. Незручний суперникам через свою невловимість на полі. Досить креативний півзахисник, любить сам часто забивати. У поточному сезоні відіграв за "Ниву" усі 15 матчів, забив два голи.
Антон Ситников ("Львів", голкіпер, 19 років)
Сезон-2009/2010 для юного воротаря пройшов неоднозначно. Починав Ситников його у ЦСКА, який розформувався. Вільним агентом Антон працевлаштувався у рівненському "Вересі", який теж ледь дихав. Саме у Рівному Ситников змусив привернути пильні погляди селекціонерів до своєї фігури. Взимку кіпер підписав контракт з першоліговим "Львовом", а вже навесні 2010 року Ситникову доручили пост номер один в команді. Так, Антон витіснив фактично з основного складу досвідченого Мар’яка Марущака. В кінці сезону у ворота львівської команди повернувся Марущак – Ситников не зумів втримати місце першого голкіпера. Винити в цьому молодий воротар міг тільки себе, адже помилок у його грі вистачало. Наприклад, демонструючи протягом цілого поєдинку впевнену гру, Антон міг пропустити у свої ворота небачений ляп.
Сьогодні Ситников не є основним воротарем "Львова" (крім нього в команді знаходиться ще троє воротарів, приблизно однакових за класом), у заявку потрапляв лишень чотири рази. Натомість у молодіжну збірну U-20 Ситникова викликають регулярно.
Євгеній Чепурненко ("Львів", форвард, 21 рік)
За львівську команду виступає з сезону 2007/2008 з перервами (перебував в орендій у "Княжій", що була фарм-клубом "Львова", доки не збанкрутувала). Різними тренерами команди (а їх у "Львова" було дуже багато) використовувався на позиції крайнього форварда, вінгера чи відтягнутого нападника. Може зіграти і центрального форварда. Універсальність футболіста – річ, за яку він особливо ціниться, Чепурненько має. Також Євгена знають як чудовго виконавця штрафних ударів, при чому не важливо, яка дистанція до воріт. Після кожного тренування, розповідають, Євгеній залишається з голкіпером і відпрацьовує стандарти. Що виходить у "Чіпи" (так лагідно Євгена кличуть у команді) з цього можете переглянути на відео.
Володимир Танчик ("Львів", півзахисник, 18 років)
Маленький, худенький, але не за антропометричними даними, сильний духом футболіст. Одноклубники називають його по-доброму "Т-34" (танк, що прославився під час Великої Вітчизняної війни). Беззаперечний улюбленець вболівальників (особливою популярністю Танчик користується у дітей, які просто в перебувають в екстазі, коли гравець виходить на поле на заміну).
Володимир грав у Черкасах у дитячій школі, потім, коли був у восьмому класі, перейшов у "Княжу" зі Щасливого. Ну і фактично одразу по розформуванні команди довелося хлопцеві перебиратися до Львова. Місце у стартовому складі почав завойовувати з початку минулого сезону в Першій лізі. Створив неабияку конкуренцію на правому фланзі Борисові Баранцю. За швидкісним Танчиком суперникам було дуже складно встежити. Був навіть певний період, коли 17-річний футболіст перебрав на себе лідерські функції у команді. Здавалось, перед хлопцем відкривається велике майбутнє, проте чергова зміна тренера і травма перервали білу смугу у футбольному житті футболіста. Олександр Рябоконь ще жодного разу Танчика не випускав у цьому сезоні з перших хвилин: тільки 8 разів Володимир з’являвся на заміну.
Володимир Коваль ("Динамо-2", форвард, 18 років)
Вихованець ДЮФШ "Динамо". Став наймолодшим гравцем ліги, що вийшов на заміну і забив гол. Зараз є основним нападником юнацької збірної України U-19. В попередньому сезоні в Першій лізі забив 5 голів, також має забитий м’яч в поточному сезоні. Має хороше гольове чуття. Коваля можна назвати нападником штрафного майданчика. З якогось півмоменту він може створити гол.
Дієґо Суарес ("Динамо-2", півзахисник, 18 років)
Дієґо Орландо Суарес народився 7 жовтня 1992 року в сім'ї робітників з Болівії. Талант молодого вундеркінда помітив батько Фредді Суарес Ліндес і футбольні агенти Модесто Моліна і Хосе Пенья. Сім'я болівійця була не проти заняття сина футболом, оскільки батько грав у футбол на аматорському рівні, а його брати грають у професійній футбольній лізі Болівії.
Став наймолодшим футболістом в історії південноамериканського футболу, який зіграв в Кубку Лібертадорес (у 14-річному віці (!) вийшов на заміну в матчі Кубка Лібертадорес проти бразильського "Сантоса"). У 2007 році він розірвав трирічний контракт з "Блумінгом" і перейшов в київське "Динамо". Через кілька місяців з'явилася інформація, що талановитим півзахисником зацікавилися гранди європейського футболу, серед яких був і англійський "Челсі".
Цього тижня підписав новий контракт з "Динамо" на 5 років. Попри це, перспективний футболіст продовжує грати у Першій лізі.
Така вона перспектива українського футболу. Вже за кілька років про цих або інших гравців молодого покоління вітчизняного футболу, можливо, говоритись не тільки в Україні, але й за її межами. А наразі це тільки потенційний ресурс, якому потрібно обов’язково довіряти, щоб він не загубився в першолігових "лісах".
Северин Стецюк, Телеканал новин "24"