Вилазить Дзержинський на броньовик перед революційними матросами і каже: - Пролетарська революція здійснилася, зараз перед вами виступить товариш Ленін.
Натовп (в екстазі): - Лєннон! Лєннон! Лєннон!
Ленін: та не Лєннон я, товаригиші.
- Лєннон! Лєннон! Лєннон!
- Та ні ж бо товагиші, я не Лєннон, а Ленін
- Лєннон! Лєннон! Лєннон!
- Ну добре, чорт з вами, "Yеsterday"...
Принаймні за допомогою таких анекдотів через півстоліття згадуватимуть про те, хто такий був Володимир Ілліч Ленін, 140 років народження якого відзначаються у 2010. Про це свідчать дані опитування російських соціологів. Вони стверджують, що з кожним роком дедалі менше росіян знають про діяльність вождя світового пролетаріату. Наразі найширшим прошарком населення, які свято дотримуються «Ленінських заповітів», є маргінальні комуністи на просторах колишнього СРСР, який, до слова Ленін колись власноручно і створив.
Колись мені розповідали батьки, що перед тим, як я пішов у перший клас, з мене мало не зробили жовтеняти. Україна лише здобула незалежність, і директори шкіл ще не знали, що робити – чи приймати першачків у жовтенята, чи просто опустити цей момент. Так і не дізнався я, як це, коли перед строєм учнів тобі на форму приколюють маленьку червону зірочку. На щастя, не дізнався.
Комуністичний режим, страшніший за який, мабуть, був нацизм у Німеччині, разом зі своїми однодумцями запровадив саме він – Володимир Ілліч Ленін. Саме під його «чутким руководством» було породжено Сталіна, Берію, Єжова та інших катів українського народу. Саме він запровадив «червоний терор», концентраційні табори та масові чистки населення від «контрреволюційних елементів». Саме він, а не Сталін, запровадив масову колективізацію серед селян, що спричинило численні голодомори не лише на Україні, але і в інших тогочасних радянських республіках.
Незважаючи на це, щорічно комуністи перед цим днем старанно прасують костюми, начищують до блиску всі можливі медалі, щоб 22 квітня, строєм, з розгорнутими знаменами та букетами гвоздик урочисто промарширувати до місцевого пам’ятника вождю світового пролетаріату. Там секретар місцевої парторганазції вилізе на постамент, зовсім як Ленін у далекому 1917 році на броньовичок, і розпочне довгу промову про те, що «идеи марксизма-ленинизма будуть жить вечно!»
Я впевнений, вони ще житимуть. На сторінках підручників з історії ЦК КПСС, які повільно доїдають миші у спецфондах.