Спочатку відчуваю якесь полегшення, бо кожного разу здається, що це все важче і важче, а не легше. Можливо, це і тому, що ми планку піднімаємо, тому, що країна розвивається і ростуть дизайнери. Вони також вимагають від нас інших стандартів.
Бажання створити Тиждень моди не було стимульоване моїми відвідинами Тижнів моди в Європі, а було стимульоване українськими дизайнерами. Коли кількість дизайнерів і їхніх колекцій була достатньо велика, стало зрозуміло, що треба зробити щось, якийсь великий fashion-проект, а вигадувати щось нове не хотілось, тому що це можна було зробити за європейськими стандартами і це більш-менш вдалося.
Не сміялися, але сумнівались, що Тиждень моди проживе довго. Думали, що це буде один-два сезони, пограємось – і кинемо. Але це не в моєму характері і не в моїх традиціях починати хорошу справу і не доводити її до логічного рівня.
Він не засинає, повірте (сміється – "24"). Я сама дуже часто даю інтерв’ю, стежу за матеріалами, які виходять про українських дизайнерів . Інколи хочеться щось підправити, трошки змістити акценти. І це абсолютно нормально, а не тому, що в мене якийсь редакторський зуд. Мабуть, це тому, що я найглибше і найширше відчуваю це. І багато питань, які журналісти можуть задавати поверхово, я знаю в контексті. І тоді хочеться, щоб вони звучали трошки по-іншому.
І чоловіки стали більш розкутими, і українські дизайнери. Вони трошечки краще розуміють, що можна пропонувати в Україні. І мені приємно, що це не тільки якісь класичні речі.
Ті, хто носять, ті люблять і пишаються. Але проблема не в тому, щоб пишались. Як тільки вдягають – одразу закохуються. Проблема в тому, щоб більше одягали.
Це і бізнесмени, і політики, і ми, слава Богу, виходимо зі своїх образів, виходимо із кабінетів і залишаємо нав’язані іміджмейкерами образи.
Дуже часто можу, на 80%. Ця гра для мене дуже цікава і важлива. Вона характеризує не тільки мене як людину, яка має знати і розбиратися в тому, що відбувається, але характеризує і дизайнера: наскільки його речі впізнавані та мають свій власний стиль.
Я не можу сказати, що в мене вистачає часу на хобі. Деякі вподобання виникають через те, що до цього змушують обставини. Наприклад, я сама працювала над інтер’єром нашого будинку, бо в нас не було ні достатньо часу, ні грошей, щоб замовити таку роботу. Я консультувалась з професійним архітектором Сергієм Бобиком, безкоштовно, за філіжанкою кави або за бокалом вина, але на 90% я зробила його сама.