У 30 років, продавши частину свого майна, Тиктор викуповує права власності на газету "Новий час", в якій друкують репортажі, історичні хроніки, карикатури та спортивні новини. Не оминають журналісти й політичних тем, хитро маневруючи між заборонами польської цензури.
Реклама для газети «Новий Час» (1936 рік)
Коли газета набирає кількатисячний тираж, у Тиктора визріває ще амбітніша ідея – принести газети у село. Видавця наперебій відраджують, мовляв, це марна справа, селяни бідні і не будуть витрачати 1 злотий в місяць на періодику.
Читайте також: Українська компанія, що творить революцію у кіноіндустрії – Front Pictures
Але підприємець знаходить спосіб зацікавити читачів – у подарунок до передплати йшло страхування корови на 120 злотих. Якщо з нею щось ставалось – віденська страхова компанія повертала 70% її вартості. Те, що здавалось авантюрною справою – насправді принесло справжній капітал. Наклад сягнув нечуваних 40 тисяч примірників, що вивело тижневик "Народна справа" у топ видання Західної України.
Зразок сторінки тижневика "Народна справа" (1918 рік)
Видавець розуміє – потрібно й далі розширювати аудиторію. Незабаром для дітей з'являється місячник "Дзвіночок" накладом 30 тисяч примірників, та гумористичний тижневик "Комар", а це ще 7 тисяч примірників. Важко було знайти галицьку родину, яка б не переплачувала хоча б одне видання Тиктора.
Обкладинка часопису "Дзвіночок" (1931 рік)
Реклама для газети «Комар» (1936 рік)
В умовах бездержавності він створює медійний концерн "Українська преса". Аби втримувати масштаби, підприємливий українець закуповує найкраще друкарське обладнання та машини для розвезення газет. Саме у редакції Тиктора вперше у Львові з'являється телефон. На нього працює понад сотня людей та понад три тисячі кореспондентів, в тому числі у Європі.
Реклама для публікації "Української Преси" на обгортці видання "Аматорський Театр" (Львів, 1936 рік)
Свій успіх видавець намагається використати і для просвітницької діяльності. Фінансує громадські організації "Просвіта" та "Рідна школа", а разом з істориком Крип'якевичем видає "Історію України", "Історію української культури" та "Історії українського війська". Коли видавнича справа міцно стоїть на ногах, Тиктор ще й відкриває виробництво кави з цикорію – чудове рішення, зважаючи, що рекламу його кави щоденно бачили десятки тисяч людей.
Читайте також: Іван Мазепа: як український гетьман став символом нещасливого кохання у Європі
У той час подібних історії успіху серед українців було небагато, приклад Тиктора надихав. Втім вересень 1939 року в одну мить перекреслить подальші плани видавця.
За пактом Молотова – Ріббентропа Західна Україна переходить Радянському союзу. Нова влада першим ділом береться за пресу. Конфісковує приміщення концерну, друкарню та навіть запаси паперу. Це все перейде до новоствореної газети "Вільна Україна".
Проте Тиктор не здавався. Він продовжував видавати україномовні видання в Польщі, Австрії та Канаді. Але в Україну видавець більше не повернувся.