Усе через кубинського диктатора Фіделя Кастро, який зблизившись із Москвою, розглядав комунізм як надійну ідеологію, а Кремль – як впливового союзника й потужного гравця на політичній арені. Про це – читайте далі.

Цікаво Не сміються, не рухаються, не ходять у туалет: що криється за гвардією королеви Єлизавети

У СРСР кубинці вбачали захисника, а от у США і країнах Європи – комуністів із їхніми боєголовками – розглядали як загрозу цивілізованому світу. Уся планета завмерла в очікуванні Третьої світової війни.

Це було протистояння не лише двох ідеологій, але і двох найпотужніших на той час світових лідерів. Сина мільйонера – Джона Кеннеді та сина робітника – Нікіти Хрущова.

У 1959 році до влади на Кубі прийшов Фідель Кастро. У результаті революції, перемогу в якій здобули партизани, попередній диктатор Батиста покинув свій престол. Кастро вітали як нову надію, переможця.


Фідель Кастро / Фото Inance

Практично одразу ж він почав вводити свої правила гри. Усі американські компанії та корпорації – націоналізували. Куба більше не союзник для США. Новими партнерами стали "друзі" із Москви.

Вашингтон такий розклад справ очевидно не влаштовував. Вони намагалися обмежити будь-які торговельні та партнерські відносини з кубинцями. У 1959 році почали з військово-технічної сфери.

Зверніть увагу Від ліквідації терористів до пошуку людей: історії 5 знаменитих пошукових собак

Та це, як виявилося, зовсім не було проблемою для Кастро. Нового постачальника зброї він знайшов у Кремлі. На Кубу йшло не лише екіпірування чи малокаліберна зброя – йшлося про ракети ядерного масштабу. Розмістивши їх на Кубі, "совєти" мали б вагомий аргумент перед штатами.

Ідеальний порядок для Куби, але не для США. Загравання Кастро з комунізмом і його ненависть до всього американського – змусили посадовців у Білому домі та й у Пентагоні задуматися над тим, що робити з режимом Кастро.

У США діяли військовими методами

Головна теза звучала так: Куба – це проблема військова, а не політична. Тож, 4 березня 1960 року в порту Гавани, столиці Куби, прогримів вибух. Рвонув теплохід "Ла Кубре". Сотня людей загинули на місці. Понад 200 отримали поранення. Наслідки вибуху розгрібали понад тиждень часу.

Постало питання – хто міг це зробити? Офіційної версії не існує й до сьогодні. Але зважаючи на обставини того часу, зокрема на відносини між Кубою і США, прибічники Кастро одразу ж почали трактувати цей інцидент як теракт із боку американських спецслужб. Ні в Білому домі, ні в Пентагоні звинувачень не визнали. Хоча дослідники вважають, що саме той інцидент спланували спецслужби, щоби використати його як привід для військового вторгнення на Кубу.


Вибух теплохода / Фото cadenagramonte

До сьогодні головними фігурантами справи про вибух теплохода вважають ЦРУ. Однак у відомстві інформацію про це не коментують. Навіть після того, як документи про таємні плани Вашингтону проти режиму на Кубі розсекретили – там не було жодних даних про причетність ЦРУ до підриву теплохода.

А от до чого ЦРУшники причетні точно – так це до спланованої операції з повалення режиму Кастро.

Квітень 1961 року. На Кубі планується масштабне повстання. В історію ті події увійдуть як "Операція в затоці Свиней". Це був гучний провал ЦРУ.

Загалом ситуація мала виглядати так, ніби в країні почалася громадянська війна, а Штати просто стали на бік противників Кастро. Та в реальності все кардинально змінилося. ЦРУ не спрогнозувало ходу битви.

Кубинці збили американські літаки, перебили партизанів, деяких узяли в полон, інших у тюрми. А після того, як усе закінчилося в ООН ще й засудили США за втручання на Кубу. Тому операцію в затоці Свиней називають однією із найпровальніших в історії ЦРУ.

У 1962 році на стіл президента Кеннеді ліг план, що отримав назву операція "Нортвудс". Придумали його в міністерстві оборони. Його суть – підготувати американців до вторгнення на Кубу.

Але зайти туди просто так, військові теж не могли. Треба придумати причину. Ідея просто геніальна: убивати, калічити й тероризувати своїх же громадян, щоби потім звинуватити в цьому кубинців.

Увага Проливали кров невинних людей: потужна засекречена програма спецслужб ФБР COINTELPRO

Так, атака на режим Кастро й комунізм буде виправданою. Кінець Кастро означав би й кінець комунізму. У план військових входили атаки на цивільних американців, теракти на американських базах. Затоплення кораблів і теракти у Вашингтоні.

Кеннеді план вважав надто радикальним і відмовився підписувати указ про початок роботи. Ідею "Нортвудс" заховали на безвік. У рамках цієї операції американці не здійснили жодної запланованої атаки. Принаймні, так запевняють.

В арсеналі американських спецслужб був ще один план повалення режиму Кастро – операція "Бінго". Цей варіант передбачав підлаштування терактів на фабриках і заводах. Після вибуху, Вашингтон під проводом захисту національних інтересів та задля усунення загрози національній безпеці – вводять на острів своїх військових і розбираються із прихильниками Кастро. Але після трагедії теплоходу "Ла Кубре" – існував ризик розкриття плану.

Окрім атаки на американські підприємства на Кубі, операція "Бінго" передбачала й підставний теракт на військовій базі США в Гуантанамо. Одного вбивства чи невеликого вибуху було б достатньо для того, щоби почати повномасштабну операцію проти кубинського диктатора.

Інші плани повалення режиму Фіделя Кастро

Крім "Бінго" та "Нортвудса" президенту запропонували ще 2 плани повалення режиму Фіделя Кастро.

Один із них – операція "Брудний трюк" – планувалося влаштовувати провокації від імені кубинців на території США.

План "Мангуст". Програму запустили в 1961 році. Керував нею генерал Едвард Ленсдейл. У рамках цієї операції спецслужби підім'яли під себе пропаганду. Намагалися очорнити репутацію Кастро. Вони друкували в газетах замовні статті, видавали книги, крутили експертів на радіоефірах і телепередачах.

План "Мангуст" / Фото Ralph Crane Bettmann, Contributor

Світ чекав, хто першим натисне ядерну кнопку

Тим часом ситуація довкола карибської кризи тільки наростала. Кастро перетворювався на все більш агресивного гравця. Москва активно цьому сприяла. Точкою неповороту стало розміщення американцями ракет у Туреччині, які за 8 хвилин могли долетіти до Москви або Ленінграду.

Тож у Кремлі розмістити власні ядерні боєголовки вирішили в товариша Кастро. ЗМІ сполучених штатів активно розкручували тему про можливий початок Третьої світової. У всьому звинувачували Кубу та СРСР. Країною гуляла істерія. А от у СРСР народ залишався спокійним. Їм хоч і говорили про можливий початок війни, та в новинах показували протистояння Куби і США. Ніби ця війна їх не стосувалася.

У липні 1962 на Кубу відправилися перші радянські кораблі. Вони повезли працівників, техніку і все необхідне для будівництва спеціальних полігонів, на яких базуватимуться ракети. Як покаже час – цей проєкт буде успішним. І навіть дуже. Американці корабельні потоки пропустили.


Ракетні полігони / Фото Function

Радянська пропаганда використала цю подію, як демонстрацію свого верховенства й хитрості. Мовляв, нам вдалося обійти, обіграти й обдурити американські спецслужби.

У жовтні радянські ракети вже успішно стояли на своїх кубинських точках. Стало зрозуміло 2 речі:

  • перша – плани з терактами, які придумали американці – провалилися;
  • друга – тепер просто так зайти і скинути режим у країні неможливо. Потрібно було думати, що робити далі.

Вибору особливо не було. Пентагон мав знайти ядерні об'єкти і відштовхуючись від цього придумали план контратаки у випадку загрози. Для цього над Кубою літали десятки розвідувальних американських літаків. Кубинцям навіть вдалося збити один.

Якщо хоч одна ядерна ракета вилетить із Куби в бік будь-якої Західної держави, ми розцінюватимемо такий крок, як пряму агресію проти Сполучених Штатів. Ви повинні розуміти, що в такому випадку – розраховуйте на удари у відповідь,
– не гаяв і дав чітко зрозуміти Джон Кеннеді.


Джон Кеннеді / Фото Esquire

Заява у відповідь від "совєтів" прилетіла наступного ранку. У Кремлі чітко дали зрозуміти, що прибирати свої ракети не збираються.

Обидві країни почали готуватися до повномасштабних бойових дій. Флот спущений на воду, бронетехніка готова, авіація готується до зльоту. Та головне – обидва лідери завмерли в очікуванні й роздумах – хто ж перший натисне на ядерну кнопку.


Хто першим натисне ядерну кнопку? / Фото Wikimedia

Коли протистояння на морі було вже майже не уникнути від Хрущова прилетіла пропозиція – США забирають свої ракети з Туреччини, а "совєти" – із Куби.

Карибська криза закінчилася 28 жовтня 1962 року, а вже 1968 році на світ з'явився "Договір Тлателолько" – міжнародний акт про створення без'ядерної зони на території Латинської Америки та Карибського басейну.

Цікаво "Супергармати" Булла: як інженер створив унікальну зброю для Саддама Хусейна

Ні Штати, ні решта світу, навіть після закінчення карибської ракетної кризи – не знали про існування секретної терористичної програми США. Перша інформація про таємний тероризм американських спецслужб почав з'являтися аж у 1997 на телеекранах.

Карибська криза показала світу справжнє обличчя двох тодішніх наддержав. А заодно – на що здатні спецслужби заради досягнення своїх цілей. Коли стоїть питання порятунку життя мільйонів, вони готові пожертвувати тисячами. Нехай навіть і життями своїх же громадян.