Зараз на фермі є 280 оленів. Для комфорту плямистих тут є 57 гектарів — і річка, і ліс, і галявини. Першим зустрічає гостей Малиш. Йому вісімнадцять років, а це — дуже поважний вік. Зрештою, половина оленів, яких тут можна побачити, діти Малиша.
До їжі вони не надто вибагливі та із задоволенням їдять сіно і зерно. Його тут на рік запасають аж 27 тонн, тобто по 100 тисяч кілограмів пшениці на одного рогатого. Аби побачити усе стадо — краще приходити ввечері чи вранці, коли тварин годують. Запах зерна вони чують за сотні метрів, і де б не були — поспішають на обід.
Читайте також: Мандрівка Україною. Ужгород — найбільш прикордонне місто країни
Справжній делікатес для оленів — сухарі та кукурудзяні палички. Втім, чужинців із гостинцями олені не надто полюбляють — настовбурчують шерсть і білим задком сигналізують один одному, що на їхній території є небезпека. Як тільки гості поїдуть — задок знову стане коричневим.
Якщо не вдасться приїхати на травневі свята, планувати мандрівку добре і на червень-липень. У цей період можна побачити самців із молодими рогами — пантами. Всього за один день вони підростають на 4 сантиметри. А от у серпні вже є новонароджені оленята.
Останні чотири роки головним наглядачем стада є собака Бім. Регулярно двічі на день він оббігає всю територію ферми, аби віднайти дірки в загорожі, а ще стежить, щоб надокучливі вівці не надто турбували відвідувачів.
Добратися до Ізи нескладно. Спочатку слід доїхати до Мукачевого. Звідти — машиною чи автобусом до міста Хуст. Оленяча ферма знаходиться у сусідньому селі за 6 кілометрів.