Потужні оборонні стіни були побудовані на самому краю височини, що робило замок неприступним. Він і справді жодного разу не впустив ворога за свої мури.
У 1429 твердиня прославилася на всю Європу – сюди з’їхалися європейські королі і правителі з 15 держав – німецьких князівств, Польщі, Литви та Москви.
1840 року російський уряд припинив діяльність замку, а жителі Луцька дедалі частіше поглядали на замок, як на безмежне джерело каменю для свої зруйнованих будинків. Цеглинок тут приблизно 5 мільйонів. Та розібрати мури виявилося не так і просто, адже раніше кладку скріплювали яйцями. Доводилось годинами довбати мури.
А от російський уряд взагалі дозволив розпродати частину замку на аукціоні. В’їзну башту й південні мури виставили за початковою ціною 18 карбованців. Перед візитом царя Олександра третього й узагалі розібрали аттик вежі Любарта, аби він не посипався на голову монарха.
20 століття нарешті подарувало замку спокій. Ніхто на нього не зазіхав. Сюди приїздили за натхненням поети й художники. 1918 року відкрили літній театр і вперше в Луцьку крутили живі картинки, — прототип кінотеатру. А от зараз це ідеальне місце для романтичної подорожі з присмаком середньовіччя. Вдалих вам мандрів.