Детальніше про злочини визволителів Червоної армії щодо цивільного населення Європи, масові зґвалтування й мародерство – читайте в програмі "Конфлікти" на 24 каналі.
Цікаво Запеклі повітряні бої у Перській затоці: як США зруйнували плани іракського диктора Хусейна
Упродовж першого року війни з вчорашнім союзником, Червона армія була деморалізована і знекровлена. Щоби підняти бойовий дух війська, радянська пропаганда запускає низку меседжів, які дегуманізують ворога. У липні 1942 року в пресі з’явився вірш Костянтина Сімонова "Убей его!" і стаття Іллі Еренбурга зі ще лаконічнішим заголовком – "Убей!"
Стаття Ілляі Еренбурга / Фото livejournal.com
З поставленим завданням пропаганда впоралася. Посіяні зерна "священної ненависті" додавали люті в боротьбі.
Німці навмисно знелюднювалися, тобто перетворювалися або на монстрів, або їх прирівнювали до скажених собак чи показували якось комічно. Тобто, фактично, алюзія до подій на Сході України у 2014 році,
– зазначив завідувач сектору воєнно-історичної політики при Міноборони України Василь Павлов.
Ненависть виводили на перше місце, а ворогів, на яких треба скинути вал помсти, – вказувала Партія й товариш Сталін, які самі ще донедавна творили звірства до народів, підкорених російськими більшовиками. Сліпа пропаганда запустила руйнівні механізми, що випустили на волю найстрашніших демонів людської душі.
Дивіться фото постерів пропаганди Червоної армії:
Масові зґвалтування
Експерти кажуть, що проявом цього стали радянські військові злочини, насамперед проти осіб жіночої статі – масові зґвалтування.
Зазвичай, хроніки того часу фіксували тріумфальні зустрічі червоноармійців. Час, проведений під знаком свастики, для більшості був фатальним. Тому від заміни німецької адміністрації на радянську очікування були великі. Тим більшим і болючішим було розчарування цивільного населення "визволених територій", коли "освободители" виявлялися нічим не кращими, ніж нацисти.
Радянські солдати вчиняли військові злочини / Фото Getty Images
Історики повідомили, що була велика кількість жертв серед мирного населення Німеччини, Австрії й інших країн, які не входили до складу Радянського Союзу. Кількість зґвалтованих жінок досі не підрахували. Мова йде про мільйони зґвалтованих жінок тільки в Німеччині.
Це зовсім не означає, що Червона Армія була військом ґвалтівників. Але масова пропагандистська кампанія в тилу й на фронтах вчила ненавидіти не лише німців. Багато військовослужбовців вважали: як переможці вони можуть дозволити собі все, у тому числі й свавілля щодо місцевого цивільного населення. Терор і депортації населення України, Криму, Балтійських країн тому підтвердження.
Битва за Будапешт
У грудні 1944 Червона Армія почала битву за Будапешт, яка тривала майже півтора місяця. У ній полягло до 80 тисяч радянських солдатів і понад 90 тисяч німців та угорців. Після битви почалася більшовизація країни, якій доводилося спокутувати союз із Третім Рейхом.
Ціна була високою – 10 % населення Будапешта було зґвалтовано – це майже 50 тисяч жінок різного віку й різного соціального статусу. Після битви за Угорщину на території всієї країни було зареєстровано 400 тисяч жінок, заражених венеричними хворобами через зґвалтування.
Апогеєм жорстокого ставлення до цивільних були події, що трапилися після перетину Червоною Армією кордонів Третього рейху. Почалась хвиля пограбувань та зґвалтування жінок.
Битви за Східну Прусію й Померанію
Дегуманізація німців зробила своє діло. Для багатьох фронтовиків бажання помсти служило виправданням поведінки, яка за інших обставин, у мирному житті регулюється кримінальним кодексом. Особливе місце на мапі зловживань червоноармійців займали події під час битви за Східну Прусію й Померанію.
Різанина, вчинена радянськими солдатами в Немерсдорфі, була задокументована представниками нейтральних країн. Коли незабаром німці відбили село, то вони виявили 30 закатованих цивільних, серед них старі й діти, а тіла жінок мали ознаки зґвалтувань.
Після того, як Червона армія захопила концтабір Равенсбрук, за 90 кілометрів від Берліна радянські солдати зґвалтували вцілілих жертв концтабору. Серед них і дівчат, силою вивезених на примусові роботи. З іншого боку, радянське командування підтримувало ідею добити ворога не лише фізично, а і психологічно.
Дівчата, силою вивезені на примусові роботи в Німеччині / Скриншот з відео
Нова хвиля мародерства
Після того як, Червона армія вступила на територію Німеччини, був наказ військовослужбовцям чинних фронтів щодо пересилання особистої пошти. Це підштовхнуло хвилю мародерства. Раз у місяць можна було послати додому одну особисту посилку. Але на територію СРСР передавали меблі, килими й навіть роялі.
Скільки військовослужбовці могли надсилати посилок / Скриншот з відео
Те, що зловживання силою радянської армії не було виключенням під час фронтової дороги до Берліна говорять випадки, де до мародерства причетні вищі командувачі. Серед іменитих мародерів у погонах один із батьків перемоги Георгій Жуков, генерал-лейтенант Константін Тєлєгін, який отримав 25 років у концтаборі за відправлений додому ешелон із трофеями.
Георгій Жуков та Констянтин Тєлєгін / Колаж 24 каналу
Свавілля солдатів було наслідком бажання відігратися на цивільному населенні за комплекс меншовартості. Європа, навіть у руїнах, викликала захват і агресію одночасно. Берлін перетворився на пастку для цивільних.
Понад 4 тисячі червоноармійських офіцерів і набагато більше солдатів засудили за зґвалтування. Але були й ті, які намагалися це зупинити, які рятували німкень та дітей. Масштаби зґвалтувань німкень вражають. Найчастіше історики називають приголомшливу кількість жертв радянських військ – 100 тисяч жінок у Берліні та 2 мільйони на території Німеччини.
Зверніть увагу Блокада Берліна: як дощ із родзинок врятував мільйони життів
Приборкати хвилю насилля щодо цивільних вдалося лише через 2 роки – взимку 1947–1948 років, коли радянська окупаційна влада остаточно відокремила військові містечка колючим дротом і КПП постами.