Перевірену століттями технологію він успадкував з генами - батько і дідусь займались виготовленням ось таких автентичних гуцульських інструментів. А це - дідова скрипка, якій вже близько 120 років. Поруч - його власна, їй лише 13.
“Скрипка складається з 80 частин - це класична. Але як взяти ось таку, художню, тут уже більше перламутрів, усіляких цяцьок. Та цінується у світі скрипка класична. Найбільше - італійського майстра Антоніо Страдіварі, який довів ту скрипку до такої висоти, що зараз всі ми стараємось зловити його "за ноги". А кому вдасться - це вже час, роки покажуть”, - каже майстер, скрипаль Василь Мартищук.
Кожній скрипці майстер присвячує не менше ніж півроку свого життя. І це не враховуючи майже десятиліття, яке йде на заготівлю матеріалу. Дерево на музичний інструмент можна рубати виключно у період з серпня по жовтень. Для основи скрипки найоптимальніші явір і смерека. Дрібніші деталі можна творити із екзотичніших порід - фернамбуку, сандалу, палісандру, а також чорного і так званого залізного дерев.
Останнє - для того, аби витримати потужний натяг струн. До речі, музичної грамоти чоловік навчався виключно на слух. Ноти, переконаний музикант-самоук, йому ні до чого.
Цій мелодії уже близько 3 століть - її грав на весіллях ще дідусь гуцульського Страдіварі. Скрипка живе за рахунок грифу. Вона наче людина, переконаний майстер, має хребет, шию, талію. Деталі підігнані ідеально, склеєні навіки. Рубанчики, різці, ключі - ось знаряддя праці творця джерела неземного звуку. Окрім дідівської мудрості свого часу навчався у Москві, тож перейняв досвід у провідних маестро. Однак передати майстерність, нарікає Василь Мартищук, немає кому.
“Нема зараз, молоді люди не беруться за це. Чого? Нас колись біда заставляла, бо всі ми бідні були. Кожен що міг працював, ну я собі по дідовій дорозі як узявся, так і до сьогоднішнього дня іду. Дідо якби зараз встав і подивився, що онук сотворив, то поцьомав би мене і сказав: "То добре, дитинко, годиться". Я дідову роботу удосконалив, адже пройшов школи великі”, - каже майстер, скрипаль Василь Мартищук.
Все своє життя майстер йде до геніальної скрипки. У процесі створення визвучує інструмент тричі. Аби зазвучав ідеально, має минути місяць. Адже скрипці також потрібен час, щоб звикнути до господаря та розспіватися. Нині його інструменти лунають у стінах Львівської та Київської консерваторій, на престижних музичних конкурсах за кордоном.