За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, ситуація із забезпеченням медичними розхідниками у російському війську є настільки поганою, що окупанти не виживають навіть при легких пораненнях. Аптечки путінської армії складаються лише з пари бинтів та джгутів, якими не можна ефективно надавати першу допомогу.

Дивіться також Кадрові російські військові вкрай незадоволені своєю зарплатою за війну в Україні

Через це тисячі ординців банально стекли кров'ю навіть попри намагання товаришів по службі їх врятувати.

Зрозуміли після Маріуполя

  • Здебільшого російських "Ваньок" цілком можна вважати одноразовими, адже генерали ніколи нічого не робили, аби зберегти життя власного солдата.
  • За 30 років у "другій армії світу" спромоглися лише на папері розписати, яким має бути забезпечення кожного з воїнів у плані медицини. Насправді ж більш-менш притомні аптечки є лише у спецпризначенців чи найманців приватних військових компаній.
  • 99% загарбників отримали від армії індивідуальні аптечки радянського зберігання та зразка. Вони складаються з двох джгутів, двох бинтів та кількох ампул знеболюючого. Не розуміючи, що подібний набір множить їх шанси на виживання на нуль, російські терміновики та контрактники з радістю йшли у бій та вмирали навіть від легких поранень.
  • Старі джгути не зупиняли кровотечу навіть якщо росіяни накладали по 3 штуки на одну кінцівку. Крім того, лише один з чотирьох гумових виробів міг витримати навантаження та не порватися.
  • Якщо ж йдеться про поранення у тулуб чи шию, то з російськими аптечками надання якоїсь домедичної допомоги є взагалі неймовірним.

Вперше про необхідність мати нормальну аптечку загарбники замислилися під час боїв у Маріуполі. Ординці з елітних підрозділів військ Росії, які штурмували місто героїв, звернули увагу на те, які засоби надання першої допомоги мають наші захисники. Рашисти розпотрошили українську аптечку та почали питати в експертів, як нею користуватися. У цілому підрозділі не знайшлося жодної людини, яка б могла розібратися у тому, що таке турнікет.

Втім, після кількох днів пошуків інформації нелюди дещо зрозуміли та дійшли висновків, що українські аптечки є вкрай ефективними, а російське командування не піклується про життя навіть елітних угруповань. Після розуміння якості аптечок за власниками подібних трофеїв на полі бою почали стежити всі товариші по зброї. У сподіваннях, що володаря турнікетів та банжажів вб'ють, а підсумок зі всім вмістом перейде до нового власника.

Як це зазвичай буває у російській армії, солдати достатньо швидко зрозуміли, що не треба чекати смерті свого друга, якщо можна його пристрелити. Так, 20 травня в одному з підрозділів 7-ї дивізії десантників з Новоросійська один з вояк пустив автоматну чергу в спину товариша, після чого заволодів українською аптечкою.

Оновлений джгут – вершина мрії

Замислилися про покращення аптечок й звичайні бойовики та окупанти. Після того, як сотні їх поплічників загинули через втрату крові, росіяни почали звертатися до своїх родичів та волонтерів з проханням забезпечити їх джгутами та навчити ними користуватись. За даними українських спецслужб, впродовж травня російські волонтери спромоглися привезти на фронт на Сході близько 500 "новітніх" джгутів, які виявилися не більш ефективними, ніж виріб Есмарха.

Окупанти скаржаться, що для зупинки кровотеч їм доводиться накладати по 2 – 3 джгути, але ці рвуться трошки рідше, ніж штатні армійські. То ж, полювати за нормальними українськими аптечками росіяни не припинять. Принаймні, ті з них, хто хоча б здатен зрозуміти, навіщо потрібен підсумок з червоним хрестиком та купою незнайомих пересічному ординцю речей.