Політики та історики з цього приводу висловлюються по-різному.
"Мексиканці пишуть історію Сполучених Штатів, ми викладаємо і пишемо історію Німеччини і Росії. Що вас бентежить? Це навпаки супер, це об’єднання, це те, що Європа вітає, міжкультурний діалог, який з часом переростає в міжетнічний", - каже міністр освіти України Дмитро Табачник.
"Вчителів вчити як викладати історію не потрібно. А кому ж це потрібно? Це потрібно політикам. В даному разі досить виразно споглядається бажання нашої української влади більше дбати про те, як об’єднати український і російський простір, аніж про те, як об’єднати власне український простір", - каже історик Людмила Гриневич.
Думку міністра освіти підтримують в українській філії Інституту країн СНД. Там зауважують: до багатьох документів українські історики просто не мають доступу.
"Дуже багато документів з історії України, унікальні документи зберігаються в архівах московських і петербургськіх, це теж факт, і від цього нікуди не дітися. Тож нічого жахливого в тому, що якісь історики в якихось державах, зокрема в сусідній Росії, займаються вивченням історії України, немає", - каже директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов.
Однак українські історики заперечують: одна справа вивчати історію України, і зовсім інша - видавати свою працю як посібник для викладачів з іншої країни.
"Історія - це не лише наука, це є форма національної ідеології. Від того які є інтерпретації історичного минулого в державі, від того які цінності ми пропагуємо, від цього власне кажучи і залежить яким буде майбуття нашої держави", - каже історик Людмила Гриневич.
Найбільше розбіжностей в думках в українських та російських істориків існує щодо питань походження української державності, оцінки Переяславської ради, революції 1917 року та національно-визвольних рухів в Україні. Як саме напишуть про ці віхи історії і чи писатимуть взагалі поки що не відомо.
Нагадаємо, про підготовку спільного посібника з історії України заявили директор Інституту загальної історії Російської академії наук Олександр Чубар'ян та міністр освіти і науки України Дмитро Табачник.