Для більшості з них історична батьківщина - це Південна Америка та Африка. Тропіки у Донецьку їм створює комп’ютер, який стежить за температурою, провітрюванням та вологою. Процес розмноження у штучному середовищі контролює господар колекції.

Щоб із зернятка виріс кактус треба чекати від двох до десяти років. Винагорода за кропітку працю - рясне цвітіння. Щоправда, деякі мешканці оранжереї можуть бути й небезпечними - уколи від окремих колючок можуть нашкодити здоров’ю. А розводити різновиди мексиканської лафофори у деяких країнах, навіть, заборонено.

“Ці кактуси містять алкалоїдні речовини, які місцеві жителі називають пійотельілі пійоти, які викликають галюцигенні реакції”, каже Сергій Марушенко.

250 квадратних метрів оранжереї на даху приватного будинку для хижих рослин стають вже затісними, тож, деякі перекочовують до саду. Виявилось, що донецький клімат зі шквальним вітром та градом - їм до смаку.

“Град колючка пружинить, і вона відскакує в бік. Якщо у вас колекція ірисі і впав град – всі квіти знищаться, а кактуси град не зачіпає абсолютно”, каже Юрій Сушак.

Велика частина колекції - кактусові гібриди. Прищеплені кактуси швидше ростуть і тішать новими формами квітів, а іноді, навіть стають новим окремим сортом колючих рослин.