Романа Кобильчинська (старший науковий співробітник Музею архітектури та побуту): “Це такий день, коли у себе вдома люди вже відсвяткували родинне свято, відбули Великдень, а вже на другий день свят треба поспілкуватися, потішитися, порадіти тому весняному дню, свіженькій травичці, потрібно поспівати веснянок, гаївок, молодь хоче побавитися, під церквою влаштовують гойдалки, запалюють багаття”.
А веселитись українці таки вміють. Ігри, співи, танці і усі забавки з підтекстом. Особливо актуальними на Великодні свята, кажуть етнографи, для українців завжди були натяки на весільну церемонію.
Олена Громова (етнограф): “Біля церкви навколо дівчата ходили колесом і співали, називалися це веснянки, гаївки парувальні, бо в кожній гаївці приспівувалось тій чи іншій дівчині якогось хлопця, там Маруся парувалася з Петрусем, і вже більш заможні мами ходили до церкви слухати, а кому ж подобається моя донька чи там мій син”.
Леопольд Ященко (керівник Київського хору "Гомін"): “Пісень таких дуже багато, вони дуже гарні самі по собі, але коли їх співаєш на лоні природи, то вони так органічно поєднуються з цими краєвидами з усіма, уявляєте - “Ой на горі жито-жито, а в долині овес, усі дзвони задзвонили - Христос Воскрес”.
Не дарма дзвонам у веснянках надається особливе значення, адже з їхньою допомогою у Великодні свята можна очиститися та відновити сили.
Тетяна Самойлик (журналістка): “На Великодні свята дзвонити у церковні дзвони дозволяється усім охочим, адже вважається - хто постоїть під дзвінким дзвоном буде здоровим та сильним протягом усього року. Так зване весняне очищення гарантує людині ще й духовний спокій”.
Проте основним джерелом очищення у поливаний понеділок вважають таки воду. Хлопці та дівчата обливаються нею з глечиків. Аби не змокнути до нитки панянки намагаються відкупитися від парубків писанками та сирними кониками. Проте, якщо вас таки облили, вважайте, що очистилися від хвороб та негараздів на весь рік.