Золоті гори, яким не видно кінця-краю. Більшість передвиборних обіцянок політиків в принципі не можуть стати реальністю. Втім, найцікавіше те, що на кожних наступних виборах українці знову за них голосують. Бажання політиків дорватися до влади з одного боку та мрії простих українців про хороше життя - з іншого сформували цілу низку "вічних" обіцянок, які будуть використані ще не в одній виборчій кампанії. Доки потенційні можновладці годуватимуть народ одними і тими ж обіцянками - тему досліджує "Власть денег" у матеріалі “Продавцы мифов”.

Курс: на всі чотири сторони! Внесенню у Раду президентського законопроекту про принципи внутрішньої та зовнішньої політики передували численні заяви останнього місяця. Все це змусило багатьох задуматися: чи дійсно Україна повертається до зовнішньополітичної багатовекторності? Чи ж насправді головний вектор у нас один - російський? А може не варто перебільшувати значення недавніх пасажів окремих політиків: може їхні слова - швидше ситуативні реверанси на адресу тих чи інших партнерів, аніж стратегічні месиджі, за якими дійсно можна було б прогнозувати майбутнє української зовнішньої політики? Відповіді на ці питання - в матеріалі “Куда идешь, Украина?” тижневика "Профіль".



Російські олігархи перебігли дорогу українським. Прогнози видання "Український Тиждень", схоже, почали збуватися: нові пропозиції Росії щодо поступок зачіпають інтереси провладних кланів в Україні. Російські інвестори під егідою Кремля зафіксували свій вплив на Сході. До переліку РОСІЙСЬКИХ підприємств в Україні можна сміливо додати Запоріжсталь. Чи залишився Ахметов і компанія поза грою Кремля? Читайте у статті видання “Шахтар не чемпіон”.