Росіяни змогли увірватися в інтернет, а не на Рубльовку

Глибинний народ, як і 500 років тому, здавалося б, мовчить. Опитування громадської думки, які проводять соціологи в цивільному, не означають нічого. Їх не треба навіть фальшувати. У квартирі росіянина лунає дзвінок, і невідомий голос суворо запитує: "Ви підтримуєте "СВО" в Україні?". Генетичний код радянської людини безпомилково підказує, що це класичне питання Раневської: "Скажи, маленька, чого ти більше хочеш: щоб тобі відірвали голову чи їхати на дачу?"

До теми Не 150 тисяч мобілізованих росіян: що насправді може ускладнити ситуацію на фронті

Парадоксально, але вони у сьогоднішній Росії безперервно з'являються як гриби після дощу. І не в місцях ув'язнення, а в інтернеті, який ще не відключили. Країна, в якій мільйони людей (всі військовозобов'язані та їхні сім'ї) поставлені владою у прикордонну ситуацію – між життям та смертю, не може нескінченно залишатися безмовною. Два з половиною роки мовчали селянські "мобіки", кинуті інтелігентними панами, які мріяли про хрест над Святою Софією та протоки, на Першу світову війну. Зате потім наговорилися. Їхні праправнуки увірвалися поки що до інтернету, а не до господарських садиб на Рубльовці.

Фокус-групи "прикордонників" надзвичайно заряджені емоційно і не потребують провокування модераторів, вони вже спровоковані на розрив аорти. Послухаймо кілька з них. Для першого досвіду моніторингу стихійних фокус-груп я обрав три досить значні соціальні групи:

  • "мобіки";
  • російські ультрафашисти;
  • господарі життя (1000 сімей зверху).

Фокус-групи росіян

Мобіки, які десятками тисяч вирушають на смерть, постійно звертаються до людини, яка їх послала туди, з шанобливим проханням забезпечити їм комфортніші та безпечніші умови для вбивства українців, а ще краще перевести їх кудись глибоко в тил.

Російські ультрафашисти (а я підібрав, погодьтеся, чудовий екземпляр) не хочуть у тил. Навпаки, вони прагнуть продовжувати вбивати якнайбільше українців, але їм катастрофічно не вистачає боєприпасів, не заготовлених у достатній кількості зрадниками в генштабі. Вони зневажають "мобіків" і розстрілюють у відчаї портрети дов****ба Шойгу і пі**ра Герасимова.

З "господарів життя" у нашому розпорядженні виявилася архетипова парочка діячів "культурної" та "економічної" еліти. Чверть століття ця "еліта" благословляла владу, яка своїми телевипускальними каналами та ОМОНами захищала її від люті народної. А тепер вона проклинає владних ліліпутів, які поставили під загрозу всі накопичені нею скарби на "проклятому" Заході.

Моніторинг фокус-груп дозволяє нам спроєктувати поведінку тепер уже більш зрозумілих акторів на майбутні сценарії воєнних дій.

Розглянемо найпоширеніший в мережі сценарій успішного весняного контрнаступу ЗСУ. Для об'єктивності скористаємося версією не західного чи українського, а вітчизняного військового експерта. Не пошкодуйте 4 хвилини вашого дорогоцінного часу, вибагливий читачу. Вислухайте її уважно та паралельно поспостерігайте за виразом обличчя нашої четвертої фокус-групи – добірних кремлівських пропагандистів. Як промовисто вони мовчать.

Читайте також Рада небезпеки: місяць Росії в ООН

За Першою Ніччю Ходаренка логічно відбудуться звільнення Мелітополя, вихід ЗСУ до Азовського узбережжя, руйнування Кримського моста, ракетний обстріл військових об'єктів на всій території Кримського півострова.

Після перемоги ЗСУ росіян перестане цікавити війна

Як можуть повестися у цьому сценарії наші контрольні фокус-групи?

"Мобіки" перестають писати звернення до дорогого Владіміра Владіміровіча, а почнуть десятками тисяч втікати з фронту, нещадно змітаючи своїм людським м'ясом загороджувальні загони Росгвардії та ФСБ.

Ультрафашисти розстрілюють не портрети генералів генштабу, а їхні оригінали. На генерала Герасимова чекає доля генерала Духоніна, якщо, звичайно, спецназ ГУ ГШ, який залишився йому вірним, не виріже за заздалегідь наміченим планом всю верхівку ультрафашистів. Тобто зробить те саме, що Гітлер 30 червня 1934 року, і на що Путін не наважився 10 січня 2023 року.

Актуально Російські еліти думають, що все зрозуміли, але це не так

У будь-якому разі російські люди будуть так зайняті в цей і всі наступні дні, що їм просто буде ніколи думатиме про війну з Україною. (У 1917 році їхні прапрадіди так само стрімко втратили інтерес до війни з Німеччиною.) Вони будуть поглинені набагато більш хвилюючими проблемами: влада в Росії, величезна власність, яка втратила господаря, життя, смерть, десятки тисяч раптом озброєних мігрантів, збитих в етнічні загони самооборони.

До речі, про власність. А як же з фокус-групою "господарі життя"? Хтось із них ще до декрету Комітету Національного Спасіння про закриття кордонів встигне на особистому джеті вирватися до Дубаю. Ну, а в інших буде завдання залишитися господарями хоча б власного життя в атмосфері післявоєнного хаосу.

На тлі всіх цих потрясінь підписання в Брест-Литовську угоди про організоване виведення з території України російських військ, що ще не розбіглися, стане важливою історичною подією для українського народу. Однак його досить байдуже зустріне російське населення.

Непотоплювана фокус-група пропагандистів озвучуватиме 24/7 на всі голоси вкинутий ще 31 березня (!) темничок: "На фронті люди не розуміли, за що вони воюють, за що завтра мали йти гинути".