Популісті у політиці
– Популізм – це гра на догоду натовпу, не нації чи народу. Це спроба грати на найнижчих інстинктах маргінальних верств.
– Робота тих партій, які вже сформували своє електоральне ядро, непомітна. Популісти стараються підхопити тих, хто ще вагається. Якщо світ ділиться на "націю телевізора" та "націю інтернету" – то остання вже давно визначилась. "Нація інтернету" – це критично налаштовані громадяни, які здатні аналізувати певні процеси самі. "Нація телевізора" – це пасивні люди, якими легко маніпулювати.
За часи Незалежності найбільшим популістом була Юлія Тимошенко. Вона найвитонченіший популіст, вона здатна своєю привабливістю подавляти волю до аналізу політичної програми.
– Будь-яка лідерська партіє є популістичною. Для прикладу, "Радикальна партія" на чолі з Олегом Ляшком. вона популістська в тому сенсі, що вона працює зі своєю аудиторією, яка вірить у "вуличну демократію".
– Як наслідок: багато політичних проектів спрямовані на обслуговування олігархічних середовищ. Це лобістський бізнес, який часто розрахований на тривалість одного скликання Верховної Ради.