Також, прийнято вважати, що саме 14 жовтня земля "збирається на відпочинок", а дівчат Богородиця, покровителька шлюбів, вкриває шлюбним вінцем. Своєю заступницею і покровителькою Богородицю здавна вважали українські козаки. У жовтні 1999 року в календар українських свят офіційно повернули День українського козацтва.

За вже доброю традицією львівське козацьке товариство "Кіш" збирається біля пам’ятника Івану Підкові. Кажуть, цього дня обов’язково мають розкласти хоругву, запалити свічки, помолитися та відсалютувати на честь українських воїнів, які загинули за рідну землю.

“Вони салютували з гармат на свята біля церков і ходили в церкву, потім ще, видно, розважалися, а свята вшановувалися таким чином”, - розповідає осавул товариства "Кіш" Михайло Бохонко.

“В Росії кажуть Покрова Святої Богородиці, і поклоняються самому поясу, освяченому звичайно, то козаки називали Богородицю Матір’ю, Покровою, яка в своїм серці покриває своєю опікою весь люд”, - каже писар товариства "Кіш" Юрій Волощак.

У Києві усі, хто цього дня потрапив до столичної Мамаєвої Слободи отримали унікальну нагоду перенестися назад у часі.

“Оці старовинні, зроблені за зразком 1600-1700 року. Цими гарматами воювали наші пращури козаки, це сорока 5-ствольна та 9-ствольна, це фальконет, а це пістоль - особиста зброя козака”, - каже козак Олександр.

На свято Покрови кияни приходили цілими родинами. Кажуть, саме так можна зберегти і примножити стародавні українські традиції, звичаї, обряди та зростити у власній родині справжнього козака.

“Треба виховувати своїм власним прикладом. Ось ми - мандруємо, їздимо на різні заходи, бачимо козаків. Орестику, а ну скажи "Слава козакам!" "Слава козакам!". А він вже козак! Ми в Холодний Яр їздили”, - кажуть кияни Владислав і Орест.

“Тільки що були постріли, мені дуже сподобалося! Тільки вуха трошки заглушило”, - зізнається киянин Тимур.

Святкування завершили виступом козацького каскадерського підрозділу та залпами з гармат. Не обійшлося і без частувань - до кулішу, приготованому за прадавнім рецептом, вишикувалися черги, декому навіть задля сили та бойового духу щастило його скуштувати двічі.