У Берліні тривають палкі дискусії щодо далекобійних ракет Taurus. У новому випуску "Зброя перемоги" 24 Канал спільно з мужнім брендом Козацька Рада розповідає, чому ці снаряди потрібні нашій країні, як вони можуть вплинути на фронт і чому Німеччина вагається щодо їхнього надання.

Читайте також Броньоване всюдихідне таксі: як американські БТР Stryker допоможуть ЗСУ

Шведсько-німецька розробка: історія появи ракет Taurus

Історія ракет Taurus розпочалася у 1994 році. Тоді у Німеччині задумалися про розробку далекобійних ракет. За справу взялися німецька MBDA Deutschland та шведська Saab Bofors Dynamics AB, які утворили концерн Taurus Systems GmbH. Компанія одразу ж взялась за роботу і вирішила створити нову ракету на базі шведської авіаційної касети DWS39, яка тоді лише пройшла успішні випробування і тільки наступного року надійшла на озброєння Швеції.

Не чекаючи завершення тестування, у 1997 році Німеччина виділила 335 мільйонів євро на закупівлю нових ракет. Їхня перша модель лише у 1999 році здійснила дебютний пуск, який відзначився успіхом.

Масове виготовлення нових ракет розпочалося тільки у 2004 році. Тому Taurus можна вважати однією з найсучасніших далекобійних ракет.

Великий спектр можливостей: модифікації ракет Taurus

За майже 20 років Taurus Systems GmbH представила не лише базову версію далекобійних ракет, але і 6 модифікацій. Серед них:

  • перша модифікація – полегшена версія ракети KEPD 350 L, з меншим паливним баком та бойовою частиною. Це дозволило застосовувати снаряд менш потужним винищувачам;
  • версія MP, що дозволяє встановлення як бойової частини довільного корисного навантаження;
  • модифікація М – замість унітарної бойової частини має багатозарядну і слугує для ураження систем ППО противника;
  • HPM – одна із найновіших версій ракети, що слугує для виведення з ладу інформаційних систем та джерел електроенергії;
  • CL – ракета, яку можна запускати із систем на базі вантажівки чи малих бойових кораблів;
  • Taurus T – наразі остання модифікація ракети. Снаряди призначені для скидання з військово-транспортних літаків.


Ракети Taurus розроблені у 7 версіях / Фото Taurus Systems GmbH

Однак варто розуміти, що модифікації майже завжди виготовлені в меншій кількості, ніж базові версії. А це означає, що найбільш ймовірним для України є отримання основної версії ракет Taurus – KEPD 350. Тому розповідаємо детальніше про характеристики саме цієї моделі.

Неймовірна точність: основні характеристики та можливості ракет Taurus

Ракети Taurus усіх модифікацій, крім CL, є ракетами класу "повітря – поверхня", тож для їхнього застосування використовують винищувачі.

Довжина одного снаряду становить 5,1 метра, а ширина – 1,08 метра. При цьому розмах крил ракети становить 2,64 метра. При таких характеристиках ракета без палива має вагу 1 080 кілограмів. Після заправки цей показник зростає до 1 360 кілограмів. При цьому 481 кілограм з цієї ваги належить саме бойовій частині, яка в базовій версії є унітарною та бетонобійною.

Система наведення ракети складається з трьох елементів:

  • IBN (навігація на основі зображення);
  • TRN (навігація по еталону ландшафту);
  • MIL-GPS (глобальна система позиціювання).

Це дозволяє ракетам Taurus здійснювати запуск без систем GPS. Наведення на ціль відбувається за допомогою інфрачервоної головки, що забезпечує надзвичайну точність ураження.


Ракети Taurus мають складну систему наведення, яка забезпечує високу точність / Фото Taurus Systems GmbH

Швидкість польоту ракети становить близько 1000 кілометрів на годину, при цьому Taurus здатні вражати цілі на відстані до 500 кілометрів, хоча в експортних варіаціях цей показник може бути знижений до 300 – 400 кілометрів. Навіть за таких умов ці ракети можуть влучити у будь-яку точку по всій тимчасово окупованій території України.


Ракети Taurus здатні вражати цілі на всій окупованій території України / Фото Taurus Systems GmbH

Вартість однієї ракети становить 950 000 євро.

Чому Україні потрібні німецькі ракети

Німеччина зволікає з наданням далекобійних ракет через острахи, що Україна нібито може атакувати ними територію Росії. Однак наша держава дотримується взятих на себе зобов’язань, тож жодного випадку застосування французьких, британських чи американських ракет по території Росії не було (виключно в міжнародно визнаних кордонах).

Ще однією причиною сумнівів може бути обмежений запас ракет – близько 1 000 одиниць різних модифікацій. Та варто розуміти, що такий же обмежений запас мають і Велика Британія та Франція. Через це одна держава не може повністю покрити потреби України в далекобійних ракетах. Чим більше країн надаватимуть таку зброю – тим більше цілей можуть уразити ЗСУ. Чим більше уражених цілей – тим більш ослаблений противник, що створює можливості для наступу і, можливо, зменшить втрати з боку нашої держави.

Далекобійні ракети дозволяють уражати цілі майже по всій тимчасово окупованій території України, зокрема, по Криму – мілітаризованому центру росіян. Знищення аеродромів, систем ППО, логістичних шляхів та Кримського мосту – це необхідності для визволення українського півострова з окупації.