Дискусії та суперечки з приводу справедливості ринкової ціни вугілля, які нині розгортаються, – це беззмістовні та популістичні розмови. Слід розуміти, що Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) не обрала ідеального варіанту. Регулятор застосував варіант, який дозволяє в умовах жорстокого дисбалансу вугільної галузі зберігати та підтримувати часткову стабільність виробництва та поставок електроенергії споживачам. І лише далі – за умов ухвалення закону про ринок електроенергетики – це дозволить сформувати дійсний ринок купівлі-продажу вугілля та продажу електроенергії.
Чи можна було уникнути встановлення ринкової ціни на вугілля? Одна справа, коли ринкова ціна на газ в умовах абсолютно стабільного і достатнього власного видобутку газу в Україні – це крок для отримання надприбутків "Нафтогазом". І тоді говорити про об’єктивність встановлення ринкової ціни не можна. Інша справа, коли ринкова ціна для вугілля – це крок до бездотаційних вугільних шахт, наслідок проблем із доставкою вугілля із Донбасу (чергове припинення поставок з початку червня як зайве підтвердження цього факту), а також "страховка" на випадок кризових ситуацій із АЕС та ГЕС. Адже в електроенергетичному балансі теплові вугільні станції залишаються головним об’єктами, які здатні покривати піки споживання електроенергії.
Так, слід визнати, що влада провалила роботу по організації роботи ринку вугілля України в нових обставинах – за відсутності поставок вугілля із Донбасу, проблем із поставками імпортного вугілля, девальвації гривні, подальшого деградації шахтного обладнання та відсутності дотацій. Із цих проблем варто виокремити те, що дійсно нині Україна має стабільний дефіцит вугілля марки антрацит на рівні 40%.
Отож, розбалансування вугільного сектору ринку електроенергетики України прискорило появу рішення НКРЕКП щодо переходу на ринкову вартість вугілля. Також держава продовжувала метатися поміж чотирма соснами – дотаціями для шахт, закриття шахт, їх приватизації або встановлення ринкової ціни на вугілля, що дозволяє шахтам отримувати кошти для розвитку.
Дотації в українських реаліях у більшості випадків будуть означати одне – повернення корупційних схем. Закриття шахт приведе до соціально-економічних катаклізмів, можливих політичних невдоволень з боку шахтарів, а також змусить іще більше нарощувати імпорт вугілля. Приватизація в сучасних умовах – тотожно закриттю шахт.
Також нині зрозуміло, що Україну найближчим часом очікує реінтеграція вугільних шахт Донбасу на рівні із інтеграцією решти неконтрольованих територій. Подобається цей факт комусь чи ні – доведеться сприйняти його так як є. Зрозуміло також і те, що продовжувати дотувати шахти Донбасу на даному етапі не буде можливим.
Окремо варто сказати, що більш активною має бути робота правоохоронних органів для контролю за поставками вугілля із Донбасу. Особливо це стосується державної компанії "Центренерго", яка з 2014-го переживає вже не один скандал з приводу корупції при поставках вугілля.
Якою ж має бути ціна на українське вугілля? Реальна вартість видобутку досягає ціни у 2000-2100 грн за тонну. Вартість імпортного вугілля зараз коливається на рівні 75-85 доларів (2000-2200 грн). Водночас, встановлена ціна вугілля у тарифі становить приблизно 1200 грн.
Тут варто згадати, що попри поширену думку про профіцит видобутку вугілля, насправді Україна і далі залишаємося вугільнодефіцитною країною. І причина цього у недостачі коштів для розробки вугільних шахт. І без ринкової ціни на вугілля Україна далі буде скочуватися у залежність від імпорту вугілля. У тому числі, якщо ситуація із шахтами буде заморожена, то збитки шахт у 2016 році можуть бути більшими, ніж у 2015 році (11 млрд грн.).
До того ж, якщо зараз поставки вугілля з Донбасу не будуть відновленні, а система ринкової ціни на вугілля не буде ефективно працювати, то вже у серпні на складах ТЕС запаси вугілля-антрацит можуть опуститися до нульового рівня. І тоді знову будуть віялові відключення, корупційні "порятунки" ТЕС терміновими поставками імпортного вугілля, а також імпорт електроенергії із Росії.
Читайте також: Тарифне питання зруйнує співпрацю України та МВФ