Усе тому, що Російська Федерація в принципі "існувати не повинна і не буде", вона повинна зникнути з політичної карти світу. Про це, зокрема, розповів російський юрист, політичний біженець у США Павло Івлєв.
Варте уваги Далі буде: як Росія поринає у 90-ті та захлинається від вбивств та пограбувань
Напад на Україну розвіяв будь-які сумніви
Таке переконання він пояснив й війною Росії проти України, під час якої країна-окупантка не раз змінювала обґрунтування кровожерливого вторгнення у чужу державу.
Країна, яка напала на свого сусіда та наполягає на тому, що вони мають рацію й будуть йти до кінця, вона насправді не має права на існування. Якщо ми раніше могли дискутувати про те, чи потрібна нам Російська Федерація, чи не потрібна, то через рік війни проти України – ні. Все, не потрібна нікому, бо це небезпека для оточення, для сусідів насамперед,
– підкреслив Павло Івлєв.
Відтак, на його думку, моделювання майбутньої політичної системи чи написання конституції майбутньої Росії постпутінських часів беззмістовне. " Навіщо це все робити, якщо це зрозуміло, ніби ми всі погодилися, що така країна існувати не повинна в цій території, у цій формі?", – сказав юрист.
Народам Росії потрібна не нова конституція, а перехідний період
Натомість Павло Івлєв закликав відійти від моделювання політичної структури сучасної Росії, а почати моделювати перехідний період для її поневолених народів. Він необхідний для того, щоб нові держави, колись об'єднані в одну, не воювали та не ділили кордони.
Якщо ми хочемо, щоб у нас "розлучення" було мирним, у нас має бути цей перехідний період, інакше ми воюватимемо, ділитимемо кордони та ще щось. Тому є необхідність моделювання ось цього самого розлучного процесу чи мирного разом співіснування далі різних все-таки держав. Тому що країна нікуди не подінеться, все одно територія залишиться, а от такої держави, як зараз, не повинно бути,
– сказав він.
Відтак, щоб невеликі держави, населення яких може бути й менше мільйона, могли мирно співіснувати та утримувати самих себе, вони повинні подумати про те, як житимуть у складі якихось великих етносів або об'єднавшись між собою. Зокрема, Павло Івлєв звернув увагу на досвід Кавказу, де проживає багато різних народів, а також досвід США.