Він передбачає знесення пам’ятників та пам’ятних знаків, які віддають шану комунізму.
Читайте также: Президентські вибори: які "брудні" схеми для перемоги використовують кандидати
Тоді ж стало відомо, що загалом у Польщі мають намір знести 469 об'єктів, з яких близько 250 присвячено Червоній армії. В Росії після цього заявили про намір ввести санкції проти Польщі за знесення пам’ятників, але це і залишилось на декларативному рівні.
Реалії радянського минулого
Росіяни взагалі дуже болісно сприймають, коли хтось нищить своє комуністичне минуле. Готуючись до цієї програми, я подивився трішки їхніх шоу на тему декомунізації. Можу сміливо сказати одне – вони просто вибухають, коли хтось ставить під сумнів велич радянського минулого.
Росія продовжує сприймати себе не просто суверенною державою, а ображеною і пограбованою спадкоємницею СРСР, яка дуже хоче повернути все, як було: дешеві продукти, цензуру, величезну армію і КДБ.
На відміну від Росії, в різних країнах Східної Європи, де після розпаду СРСР залишилося багато монументів, присвячених діячам комуністичної епохи, й в країнах колишнього Варшавського договору почався процес декомунізації. В Європі засудження комуністичних режимів почалося в кінці 80-х – початку 90-х років ХХ століття.
В одних державах, комуністичний режим прирівнюється до фашистського, а компартії заборонені. В інших, заборонена тільки пропаганда, а компартії і сьогодні діють вільно і мають підтримку електорату – це Чехія, Словаччина та Польща. Однак, у всіх країнах дії режиму були визнані злочинними.
У той же час, відкриття архівів КДБ відбувалося не відразу. Наприклад, Естонія була першою, хто опублікував таку інформацію, а Латвія це зробила тільки в 2018 році.
Тут можете самі поцікавитись, скільки в цих країнах проросійського населення та побачити зв’язок. Для розслідування комуністичних злочинів були створені різні організації: Інститут історії угорської революції, Литовський Центр досліджень геноциду і опору, Інститути національної пам'яті у Польщі та Словаччині, Інститут з розслідування комуністичних злочинів в Румунії, Бюро по документації та розслідування злочинів комунізму в Чехії та різні інші держустанови.
Протести у Литві проти радянської влади
В Латвії, Естонії, Литви, Чехії, Польщі, Грузії та Молдові публічне використання та розповсюдження, крім вживання в інформаційних, музейних та подібних цілях, нацистської і радянської символіки законодавчо заборонено.
У Румунії, Польщі, Болгарії, балканських країнах, Угорщини декомунізація в 1989 – 1993 роках відбувалась силами громадян на хвилі масових антикомуністичних настроїв, спеціалізованої законодавчої бази це не потребували.
У Хорватії люди самостійно зносили пам'ятники, змінювали назви вулиць і зривали меморіальні таблички. Законодавчо ніяких заборон комуністичної символіки в Хорватії немає. Хорватський досвід гарно ілюструє думку, що у декомунізації найголовніше не закон та його виконання. Головне – бажання і готовність народу провести її за будь-яких обставин.
Наразі в Україні діє одне з найжорсткіших законодавств у Європі, яке направлене проти радянського морального спадку. Але, нажаль, у нас же є і величезна кількість співгромадян, свідомість яких потрібно декомунізовувати. І поки немає єдиного бачення як це зробити.
Як приклад, "Ленінопад" у Східній Німеччині почався одразу після возз’єднання країни. Майже всі статуї та бюсти Володимира Леніна були переплавлені, сховані або продані за кордон. Там не стали чекати прийняття якихось законів. На відміну від нас, у 1991 році там швидко вирішили забути радянську окупацію, як страшний сон.
Пам'ятник Ленін у Німеччині
Зараз у Берліні діють музеї, де ви можете своїми очима подивитись, як жилося східним німцям підчас совка і зрозуміти, що ви туди не хочете. Там навіть відтворили типові квартири німецьких сімей, щоб можна було подивитись у що вони були вдягнені, що їли та як проводили час.
Квартира-музей, яка показує, як жили німці у "совку"
Квартира-музей, яка показує, як жили німці у "совку"
Там навіть відтворили гараж, у якому східний німець проводив значну частину свого часу, спілкуючись зі своїм вічно несправним, але зробленим не капіталістами автомобілем.
Іноді дешевше пам’ятник переробити, ніж демонтувати і поставити новий. Таким чином в Одесі ось цей Ленін став ось таким Дартом Вейдером.
В Одесі пам'ятник Володимиру Леніну став Дарт Вейдером
До речі, в минулому році в Індії за допомогою бульдозера знесли пам'ятник Володимиру Леніну. Дивно не тільки те, що пам’ятник встановили в 2013 році, а й те, що пам’ятники Леніну стоять навіть в Індії.
Якщо говорити про розвинені країни, то спеціалізовані "парки" для таких скульптур були створені лише у двох – Угорщині та Литві. В Будапешті цей парк називається Мементо, це найбільший у Європі музей комуністичної диктатури просто неба, там близько 40 скульптур.
В литовський парк Грутас звезли половину комуністичних монументів, демонтованих у Литві впродовж 90-х років. Парк та музей, що знаходиться при ньому імітують стиль радянських ГУЛАГів.
Радянські ідеологи та вожді у парку Литви
Законодавчо декомунізацію в Україні було оформлено навесні 2015 року. Офіційно цей процес стартував 21 травня 2015 року. Цього дня вступили в дію законі, які були ухвалені парламентом 9 квітня 2015 року.
Найголовніший з них – це закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки". Одним із наслідків ухвалення закону стало перейменування населених пунктів. Під перейменування підпали географічні назви, назви вулиць, підприємств, населених пунктів України, що мають комуністичне походження.
Читайте также: Як українцям вберегтись від ворожої пропаганди: поради дипломата
В лютому 2016 року парламент прийняв рішення щодо перейменування більше сотні міст, сіл та районів у 16 областях України. Цей процес триває досі. З 2015 року, за даними Українського інституту національної пам'яті, в Україні перейменували 51 тисячу вулиць, більше тисячі населених пунктів, і демонтували 2,5 тисячі пам'яток соціалістичної епохи.
По всій країні до цих пір залишаються недекомунізованих об'єкти. Найчастіше, це невеликі пам'ятники в малих населених пунктах. Але є і такі, що відомі на всю країну. Вони розташовані в Києві: радянський герб на статуї Батьківщини-Матері, пам'ятник Миколі Щорсу і монумент Дружби народів.
З декомунзаційних законів я б виділив іще один – це закон "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років". Він, як на мене, є надзвичайно важливим, оскільки привідкрив доступ до архівної інформації репресивних органів СРСР.
Але позбавлення від наслідків комуністичної ідеології – це не тільки перейменування міст та знесення пам’ятників, але й очищення владної вертикалі від осіб, які мали безпосередній зв'язок з репресивним режимом. Саме тому в багатьох країнах Європи були ухвалені відповідні люстраційні закони.
Декомунізація в Україні
В Україні ще в жовтні 2014 році набув чинності закон "Про очищення влади". Один люстраційних критеріїв застосовується до осіб, які працювали на керівних посадах компартії, мали чи мають зв’язки із спецслужбами інших країн, а також штатними працівниками чи негласними агентами КДБ. Тобто проведення ефективної люстрації мало би обмежити доступ до державної особи цим особам.
Встановити, хто в минулому мав зв’язки з достатньо КДБ складно. Окремої бази на агентів КДБ в Україні немає. Відомості про цих осіб знаходяться в архівах різних органів, а велика частина документів була втрачена, знищена або перевезена до інших країн після розпаду радянського союзу.
Результати перевірок не дуже надихають. В 2016 році повідомлялось, наприклад, що перевірка виявила всього 43 особи в різних державних структурах, які раніше були штатними працівниками чи негласними агентами КДБ та тільки 4 людини, які працювали на керівних посадах Комуністичної партії.
Ухвалення відповідних законів також мало сприяти декомунізації СБУ. Але вона практично не відбулась. Після розпаду радянського союзу частина колишніх працівників КДБ перейшли туди на роботу.
В 2017 році в ЗМІ повідомлялось, що з усіх співробітників-військовослужбовців СБУ та працівників, які уклали трудовий договір із СБУ, всього- на-всього 13 підпадають під заборони за даним критерієм. Це майже те саме що нічого.
От і все. Хоча, здається, я забув про головне – важливо декомунізувати голови. Бо як легко, дешево та ефективно можна зіграти на почуттях тих, хто сумує за радянським союзом ми уже з вами побачили.
Війна з Росією у цьому плані нам трішки допомогла. Вона показала, що мрії про дешеву ковбасу ведуть лише в мишоловку. Безвіз та дешеві авіаперельоти дали змогу молоді побачити світ. І те як там у музеях розказують про радянське минуле, як про жахливу і уже перегорнуту сторінку своєї історії.
Молоде покоління уже частково декомунізоване. Але дуже не хочеться чекати, коли вони прийдуть до влади, бо ми тоді уже будемо старі.
Добре, що ми перейменували міста та вулиці та знесли частину пам’ятників, бо вони були пам’ятниками окупації. Окупації, яка породила колаборацію, а та призвела до спільної самоідентифікації з колаборантом.
Читайте также: Або громадянство РФ, або доля Сенцова: кримський татарин і боєць ЗСУ про захоплення Криму
Якщо пояснити цей механізм простою мовою – то спочатку тебе грабують, потім ви разом грабуєте когось, а потім починаєте захищати грабіжника. Це власне і відбулось зі значною частиною українського народу у 20 сторіччі. І від цього треба якомога рішучіше вилікуватись
Тому добре, що нашим дітям не доведеться ходити по площах Леніна, це знижує шанси на те, що колись вони стануть площами Путіна.