Вся сучасна економіка - це спроба проаналізувати поведінку ринків у минулому та спробувати передбачити майбутні зміни спираючись на отриманий досвід. На сьогоднішній день одним з найвпливовіших індикаторів світової економіки є американський індекс Доу-Джонса. Америка є лідером на світовому ринку виробничої діяльності з виготовлення товарів та послуг, її частка становить майже 5 частину від світового обсягу ВВП.
Розглянемо наведений нижче графік індексу Доу-Джонса за останні 24 роки. Навіть неозброєним оком видно, що кожному стрімкому обвалу попередує формування бульбашки. Так, після тривалого зростання досягши 14 січня 2000 року історичного максимуму 11 722,98 пунктів індекс почав стрімко спадати. Аналогічна ситуація сталась під час іпотечної кризи 2007 року, яка вилилась у всесвітню кризу 2008-2009 років.
Неухильне економічне зростання свідчить або про нарощення виробничих потужностей (що було б актуально для китайського індексу), або про збільшення спекулятивних операцій (що і є актуальним для США). Роздування бульбашки рано чи пізно приводить до того, що вона лопається і обвалює ринок.
Придивимось до нашого графіку. Як же виглядає ситуація сьогодні? Згідно з останніми даними можна констатувати, що ми стоїмо на порозі нової економічної кризи. Питання лише в тому, коли ця бульбашка лопне і спричинить новий обвал ринку.
Розглянемо історичну ретроспективу економічних криз - адже повинна ж історія нас хоч чомусь навчити .
Економічна бульбашка - ажіотажний попит на товар або цінні папери, який роздуває ціни набагато вище реальної вартості.
Стадії виникнення:
1 . Фаза скритності - на ринку з'являються «найрозумніші»;
2 . Фаза впізнавання - інвестувати починають інституційні учасники ринку;
3 . Фаза манії - інвестувати починають всі, що збільшує спекуляції і ціни.
Бульбашка не може бути довговічною і зрештою лопається. При цьому інвестори починають швидко позбавлятись проблемних активів, що приводить до швидкого і значного падіння ринкової вартості. Настає панікаяка може призвести до економічної депресії.
Поринемо в історію економічних бульбашок.
Голландська тюльпана манія (1634-1637 роки).
В 1593 році тюльпани потрапили з Туреччини до Нідерландів. Квітка була досить рідкісною і коштовною, а тут ще в результаті схрещувань з'явилися сорти самої дивовижної розмальовки. Попит на квіти суттєво збільшився. За тюльпани віддавали маєтки, стада і останні заощадження оскільки вірили в можливість розбагатіти на їх продажу. Ціна цибулини виростала в 20 разів за місяць.
Найбільш нетерплячі почали збувати цибулини з рук , прагнучи отримати свій прибуток. Це збило ажіотаж. Інші, які чекали, що ціна зросте ще більше, залишилися ні з чим. За для того щоб стримати паніку уряд почав викуповувати цибулини по 10 % від вартості їх придбання. Як наслідок багато людей втратили всі свої заощадження, а ті хто продав товар вчасно, не змогли скористатися своїми доходами повною мірою через спричинену депресію.
Мораль: не треба захоплюватись спекуляціями з товарами , реальна вартість яких невисока.
Британське інвестування в морський ринок (1716-1720 роки).
У XVIII столітті Британія правила морями. У британських бізнесменів були гроші, але можливості вкладати їх були обмежені. Наприклад, у Ост-Індійської компанії було лише 499 інвесторів. Аж раптом з'являється «Саус Сі Кампани», яка за 10 мільйонів фунтів викуповує в уряду права на торгівлю в Південних морях. Компанія починає випуск акцій, які розкуповувались як гарячі пиріжки.
При цьому менеджмент компанії залишав бажати кращого - кораблі відпливали за непродуманими маршрутами , заходили не в ті порти й залишалися там гнити. Проте патріотичні британці знову і знову вкладали свої гроші в акції компанії - просто для того, щоб утерти ніс французьким конкурентам - компанії «Міссісіпі». Результат очікуваний – вартість акції «Саус Сі Кампани» швидко скотилась з захмарних 1000 фунтів до повного нуля.
Мораль: не треба мішати патріотизм та інвестування в потенційних невдах.
Французький фінт з паперовими грошами (1716-1720 роки).
Виснажена війнами короля-сонця Франція починає випуск паперових грошей, які не забезпечені дорогоцінними металами. Автор ідеї – Джон Лоу організовує «Компанію обох Індій», яка використовуючи паперові гроші швидко монополізує торгівлю тютюном та рабами. Компанія продає 625 тисяч акцій вартість яких стрімко злітає з 500 до 18000 лір. Сам Лоу стає міністром фінансів.
Спекулятивний ажіотаж та непродумана дивідендна політика призвели до того, що загальна вартість акцій компанії в 18 разів перевищувала вартість всього золота і срібла Франції. Як тільки акції почали падати в ціні весь тягар виплат перейшов на плечі французького уряду. Лоу втік в Геную, а борги компанії довелося покривати державі. В тому числі шляхом підвищення податків.
Мораль: бійтеся компаній , чиї розміри настільки великі , що їх крах може призвести до падіння всієї державної економіки.
Британська залізнична манія (1840 рік).
Низькі процентні ставки стимулювали інвестиції в країні. Перші залізниці були надзвичайно прибуткові. Розпочався залізничний бум. За один рік було прийнято 272 законодавчих актів у Парламенті і схвалено будівництво майже 20 тисяч км полотен.
Дуже великий попит привів до великої кількості шахрайських схем. Багато компаній реєструвались тільки для того, щоб отримати свою частку інвестицій. Як наслідок, третина залізничних компаній збанкротувала. Найбільше постраждали інвестори середнього класу.
Мораль: передові технології прибуткові, у відомих межах.
Флоридський пузир нерухомості (1920 рік).
Стрімкий ріст населення та кількості представників середнього класу приводять до підвищеного попиту на нерухомість. Обмежена кількість житла призводить до швидкого зростання вартості. Ціни подвоюються і потроюються. Інвестори починають масово скуповувати нерухомість.
Проте дуже швидко зависока вартість сповільнила, а згодом і повністю зупинила будь які іпотечні продажі. Тривога спекулятивних власників житла швидко переходить в паніку і ціни стрімко падають до ще більш низького рівня ніж той, що був до початку спекуляцій.
Мораль: коштовні товари навіть у кризу втрачають менше, ніж виключно спекулятивні (тюльпани).
Американський обвал ринку цінних паперів (1929 рік).
В 20-х роках ХХ століття американський ринок акцій піднявся до небачених висот. Інвестори купували цінні папери, виплачуючи відразу лише 10% вартості , а решту сплачували в розстрочку. Брокери почали виступати кредиторами інвесторів. З'являється безліч новонароджених банків. Депозити вкладників масово пішли на забезпечення ризикованих спекуляцій.
Проте, шалені спекуляції призвели до перегріву. Одного чудового ранку ринок почав відкриття 11% падінням. Найбільші банки зупинили сповзання шляхом купівлі акцій за підвищеною вартістю. Але інвестори вже налякані. Найбільш нетерплячі починають продаж акцій, а за ними і решта. Наступного дня індекс Доу Джонса падає на 12% - це рекорд за кількістю проданих акцій за 40 років. Так починається Велика Депресія.
Мораль: банківський сектор і інвестори не повинні зростатися, як сіамські близнюки.
Чорний понеділок (1987 рік).
Після швидкого економічного зростання у 1986 році повільна експансія та зниження інфляції створило видимість того, що період економічної рецесії закінчується і економіка США стоїть на порозі буму. Фондові ринки почали зростати швидкими темпами.
Проте очікування і оцінки виявились занадто оптимістичними. Одного чудового понеділка без особливих на то причин ринок почав скочуватись у прірву. За один день індекс Доу Джонса втратив втратив 22,6 % - це найбільший одноденний спад за всю історію. Інші фондові біржі перейняли естафету. Так, ринки Австралії втратили майже 42%, Канади 22,5%, Гонконгу більше 45% і Великобританія дещо більше 26%.
Найбільш поширена думка щодо причин обвалу – тактика автоматичного слідування за ринковими тенденціями. Тобто, побачивши розворот у бік скорочення купа інвесторів автоматично вирішила скинути частину активів, що призвело до ланцюгової реакції. Втім, після величезного провалу економіка продовжила зростання і ринок доволі швидко надолужив втрачене. В решті решт виграли не панікери, а наполегливі інвестори, які тримали свої акції.
Мораль: інвестори повинні керуватися правилами, а не передбаченнями.