Коли народився Ісус?
"Це сталося в той час, коли цезар Август наказав, що весь світ має бути обрахованим. І цей обрахунок був першим і стався тоді, коли в Сирії був Киреніус," – приблизно так змалював момент народження Спасителя євангеліст Лука. Водночас Матвій писав, що страшний тиран, цар Ірод, наказав убити всіх дітей в Вифлеємі, коли дізнався про народження нового царя юдейського.
Зверніть увагу: Коли колядують, щедрують і посівають
Обидві історичні події не вміщуються одночасно в межі біблійної оповіді: "обрахунок", тобто – перепис населення Римської імперії, якого здійснив Август для того, щоб визначити суму податкових надходжень, був проведений в шостому або сьомому році після Різдва Христова, а ненависний цар Ірод помер у четвертому році до Різдва Христова. Тобто, між двома змальованими в двох Євангеліях подіями – відстань приблизно в десять років.
Те ж саме – з днем народження Христа. Ніде, в жодному Євангелії, не вказується точна дата цієї події: ні 25 грудня, ані 7 січня там не фігурують. Дату цю встановив у IV столітті римський цезар Константин I, причому зробив це навмисне, аби замінити цим великим християнським святом свято язицьке – Йоль, або день зимового сонцестояння, якого святкували римляни, кельти та германці. Йоль святкувався (й святкується деким ще й досі) 25 грудня – з введенням григоріанського календаря у XVI столітті ця дата перемістилася на 21 грудня.
Окрім невстановленого року та дня народження Христа, суперечки точаться також і навколо місця його народження: можливо, що євангелісти навмисне написали, що Ісус народився в Вифлеємі через те, що, за Старим Завітом, саме в цьому місті народився цар Давид, перший цар юдейський, з роду якого, як стверджують християнські віровчителі, походить Ісус.
Однак, не слід забувати одну важливу річ: Біблія – це не підручник історії, тому невідповідності в ній жодним чином не можуть служити "зброєю" для атеїстів. Інакше кажучи, просте тикання пальцем в біблейські сторінки з радісним констатуванням, що вони не відповідають історичним фактам, не мають нічого спільного ні з християнським, ані з юдейським віровченням. Біблія є збіркою текстів, які вважаються в юдаїзмі (Старий Завіт, Тора) та в християнстві (Новий Завіт, Євангелія) священними та є спільними для всіх гілок цих двох релігій.
Що там з Вифлеємською зіркою?
Чи справді засяяла на небі зірка – провісниця народження Христа? Вчені вже цілу вічність шукають пояснення, що малося на увазі в Євангелії, коли Матвій писав про це знамення, яке доправило трьох волхвів до Ісуса.
З історичних джерел відомо, що комета Галлея наблизилася до Землі приблизно дві тисячі років тому. Також відомо, що на приблизний час народження Христа Сатурн та Юпітер протягом одного року тричі наближалися до землі – дуже й дуже нечаста подія. Але, попри це наближення, вони могли виглядати на земному небі лише, як дві яскраві цятки – не так, як це змальовував Матвій.
Інша теорія стверджує, що космічна подія, яка супроводжувала народження Ісуса – це вибух супернової – великої зірки, яка затьмарила на земному небі всі інші зірки.
Цікаво! Куди поїхати на Новий рік-2020 в Україні: добірка казкових місць
Чи існує Санта Клаус?
Ні, Санта Клауса не вигадала компанія "Кока-кола". Прототипом цієї фігури, як відомо, став реальний історичний персонаж – святий Миколай, який в IV столітті був єпископом Міри, міста, яке розташоване на півдні нинішньої Туреччини. Ця людина овіяна численними легендами, одна з яких стверджує, що він нехтував власною сім'єю й тому має спокутувати цей гріх, розносячи подарунки всім дітям на світі. Постать нинішнього Миколая, а також радянсько-російського Діда Мороза – це перероблений портрет святого Миколая, єпископа Мирського, взятий з ікони початку XIX століття – в мітрі та червоній мантії, з масивним посохом.
Щоправда, як відомо, протестанти не поклоняються святим – таким чином, не визнають і святого Миколая. Тому для них під час Реформації було створено інший образ – Христа-немовляти. Тому, з розповсюдженням протестантизму на Півдні та Заході Європи, подарунки дітям там став приносити саме маленький Ісус, а от на Півночі та, перш за все, на Сході цим все ще займається Миколай з його оленями.
А от нинішнім своїм класичним виглядом Санта Клаус завдячує американському німцеві Томасу Насту, який першим зобразив у 1863 році в часописі Harper's Weekly доброго, сивобородого товстуна в червоному плащі та санчатах, запряжених оленями. Прототипом для нього став різдвяний персонаж з його дитинства – Бельзенікель, бородатий гном в червоному кожушку, який приходить на Різдво до дітей в німецькому Пфальці.
Саме це зображення взяв за основу в 1931 році шведський художних Хаддон Санблом, коли розробляв різдвяну рекламну кампанію для "Кока-коли" – вона повторювалася щорічно аж до 1966 року. Отже, можна сказати, що американський виробник лимонадів все ж таки додав свою частку до нинішнього уявлення про Санта Клауса.
Чому на Різдво дарують подарунки?
Час, коли слід дарувати подарунки, відрізняється від країни до країни. Первісно, діти отримували свої гостинці в день святого Миколая – тобто, 6 грудня за григоріанським календарем. Після європейської Реформації та виникнення протестантства, євангелістські релігії перенесли цей момент на Святвечір, тому що протестанти, як вже зазначалося, не визнають святих і не мають свят з їх іменами.
Окрім того, серед європейських протестантів довгий час панувала звичка дарувати подарунки опівночі з 24 на 25 грудня, але малі діти, яким вони діставалися (раніш не було традиції дарувати подарунки ще й дорослим), просто засинали до півночі. Тому подарунки стали дарувати або ввечері 24, або вже вранці 25 грудня – де як. Скажімо, в англійській традиції (тобто, в США та Великій Британії) досі вважається, що Санта вночі пролізає в камін або просто в вікно, якщо каміну нема, й залишає подарунки дітям під ялинкою чи в підвішених на стіні шкарпетках, аби ті знайшли їх вже вранці.
А от в Іспанії та деяких італійських провінціях подарунки дарують аж 6 січня – не на юліанський Святвечір, а на григоріанське свято Трьох волхвів. За Біблією ж, зрештою, подарунки новонародженому Ісусу принесли саме вони, троє волхвів, отже – саме час. Втім, на відміну від Іспанії, в Італії подарунками опікується не Миколай і не Ісус-дитя, а найсправжнісінька відьма на ім'я Бефана.
Навіщо ялинка?
В Біблії ніякі ялинки взагалі не згадуються – це й не дивно, бо ні в Вифлеємі, ані на Близькому Сході загалом вони просто не ростуть. Хіба що ліванські кедри, але вони виглядають зовсім інакше. Традиція ставити ялинку на Різдво не має жодного історично доведеного початку, але в багатьох культурах в житлі ставлять свіжі дерева або квітучі рослини, позаяк вони уособлюють здоров'я та плодороддя. Ті ж скандинави, коли ще вірили в свій пантеон – Одіна, Тора, Локі та інших – приносили додому або ялинкові гілки, або цілі ялинки на Йоль (власне, як українське слово "ялинка", так і російське "йолка" походять саме від цієї назви – "дерево Йоля") – тобто, на зимове сонцестояння. Можливо, середньовічні європейські християни перейняли цю звичку в вікінгів.
Перші ж різдвяні ялинки з'явилися подекуди лише в XV столітті. Масово їх почали встановлювати в першій половині XVIII століття. Реформація перетворила їх на різдвяний символ протестантів, а тодішні католики надавали перевагу класичним зображенням ясел, в яких, за Біблією, лежав новонароджений Ісус. Лише на початку XIX століття, після наполеонівських воєн, ялинки стали з'являтися на Різдво в усіх християн, незалежно від їх конфесії.
Точніше, не в усіх, а в усіх багатих. Бо ялинки в Центральній Європі були на ті часи вже доволі рідкісними деревами, тож прості, незаможні християни змушені були вдовольнятися лише лапатими ялинковими гілками. Це змінилося лише в другій половині XIX століття, коли виросли цілі ліси ялинок та сосен, насаджені раніше.
Європейські емігранти принесли цю традицію з собою й до Нового світу. Це, до речі, знову ж таки зробив німець: професор Гарвардського університету Карл Фоллен в 1832 році першим встановив ялинку в своєму домі в Массачусетсі. Саме звідси, з Нової Англії, ця звичка й розповсюдилася по всіх Сполучених Штатах. А в 1891 році перше "Різдвяне дерево" прикрасило галявину перед Білим Домом у Вашингтоні.
Рекомендуємо: Як провести Новий рік та Різдво з коханою людиною: незабутні ідеї