Близько місяця тому президент України запропонував народу новий челендж, новий флеш-моб.
Не потрібно записувати відео і ставити хеш-теги. Потрібно одне – жити по закону,
– сказав Володимир Зеленський у черговому відеоролику.
По-закону – це платити податки і не давати хабарів.
Після цього Верховна Рада підтримала нашумілі президентські законопроекти про ФОПів та пільги – тобто про контроль за оборотом грошей у дрібних підприємців та про аудит пільг і субсидій. Якщо говорити просто, влада хоче зібрати усі податки з ФОПів, які приховують справжні доходи, та перестати платити соцвиплати тим, хто їх насправді не потребує. Це означає, що прохання президента дотримуватись закону дуже скоро може перетвориться на вимогу. Податки платити змусять, а безпідставні субсидії заберуть.
Влада оголошує "війну"
У всього цього є проста назва: влада оголошує війну дрібним зловживанням бюджетними грошима. А це означає, що по суті – оголошує "війну" усім громадянам України. І ось чому.
Ви усі знаєте про презумпцію невинуватості: ніхто не винен, поки цього не встановив суд. Але є ще одна теорія, яка в Україні працює ефективніше – це так звана "презумпція винуватості". Полягає вона ось у чому: держава ніби знає наперед, що усі громадяни у чомусь та винні, і громадяни теж це знають. Як мінімум, частина з нас приховує свої справжні доходи, частина – отримує безпідставні субсидії, частина – користується купленими за хабарі пільгами, частина – влаштовується на роботу чи навчання через зв’язки... Цей ряд можна продовжувати до безкінечності. На кожного громадянина можна щось та знайти. Але держава цього не робить. І на це є причина. Фактично, існує неформальний договір: влада закриває очі на дрібні махінації народу, народ – закриває очі на великі махінації влади. І так усе це роками і працює, система надійна.
Читайте також: Перспективи України у світлі лисини Кошового, - блог Леоніда Швеця
Чому ж середній клас виходить на Майдан?
Але що десять років середній клас, який найменше залучений до цієї "кругової поруки", виходить на Майдан і вимагає дотримання закону. Середній клас в Україні маленький. Тож після кожного Майдану решта знову обирає все ту ж саму владу, що й раніше. Та крок, за кроком, Майдан, за Майданом, владі теж стає очевидно, що далі цей “пакт про ненапад” працює все менше.
І от тепер вже президент вимагає від народу дотримання закону.
Звісно, все залежить від наполегливості президента та його команди. Якщо вимога буде сильною – ми усі це помітимо. Ця вимога – це фактично порушення цього неформального соціального договору. Тільки тепер не зі сторони маленького середнього класу стосовно нечисельних політичних еліт. А владою – відносно усього населення країни. Це стосуватиметься усіх. І знаєте, що скаже народ, коли у нього почнуть забирати субсидії і пільги, коли почнуть вимагати сплатити усі податки?
Ви спочатку зарплату мені достойну заплатіть. І взагалі, а що мені дала держава за ті гроші, які я плачу податками?
– буде обурюватись народ.
Це спрацює, як гойдалка. Спочатку ми її штовхали на Майданах в одну сторону, вимагаючи дотримання законів владою. Тепер президент штовхає в зворотню, вимагаючи дотримання законів від громадян – так держава організовує свій власний Майдан. І далі відповість народ.
Якщо президент і його команда у своєму Майдані будуть достатньо наполегливими, то дуже скоро ми побачимо цілком закономірну вимогу від широких верств населення. Вимога буде простою: досить популізму, корупції і брехні. Дайте ефективну державу, щоб наші гроші витрачались ефективно.
Можливо, так Майдани допоможуть зробити з України щось притомне. Триває нормальний еволюційний процес, але він займе ще багато років.